Texto de Referência: Sofonias 1.1-10
INTRODUÇÃO
Estudaremos o oráculo de Sofonias. Ele se destaca pela intrepidez do juízo divino contra Judá e os gentios. O profeta anuncia o julgamento universal descrito como a reação de Deus aos pecados cometidos pelos moradores de toda a terra. Sofonias, porém, aborda o julgamento divino numa perspectiva escatológica de restauração.
I. O LIVRO DE SOFONIAS
1. Contexto histórico. Sofonias exerceu o seu ministério "nos dias de Josias, filho de Amom, rei de Judá" (Sofonias 1. 1). Josias reinou entre 640 e 609 a.C. A reforma religiosa do rei de Judá aconteceu em 621 a.C., "no ano décimo oitavo" do seu reinado (2 Reis 22.3). Quando ocorreu a reforma, Jeremias exercia o ofício de profeta há cinco anos. O seu chamado deu-se "no décimo terceiro ano do [...] reinado" de Josias (Jeremias 1.2).
Esse período corresponde a 627 a.C. É possível que, na reforma, o rei fora encorajado por esses profetas. Evidências internas apontam para um tempo de pré-reforma em Judá, denunciando os desmandos dos reis Manassés e Amom (2 Reis 21.16-24).
2. Genealogia. É comum a menção do nome paterno nos livros dos profetas. Isaías, Jeremias, Ezequiel, Oseias, Joel e Jonas, trazem essa informação. Sofonias, porém, descreve a sua genealogia: "Sofonias, filho de Cusi, filho de Gedalias, filho de Amarias, filho de Ezequias" (Sofonias 1.1). A citação do nome do pai estabelecia o direito tanto à herança quanto à posição social ou aquisição de poder. A ausência de paternidade demonstra que tal profeta não adveio de família tradicional. Sofonias era trineto de Ezequias, que também fora rei de Judá. Isso lhe garantia livre acesso no governo real, bem como noutros segmentos da sociedade.
3. Estrutura e mensagem. Os meios de comunicação dos oráculos divinos aos profetas eram a palavra e a visão. Os porta-vozes do Eterno deixam isso claro no prólogo de seus livros (Sofonias 1.1a). O estilo poético predomina em todo o livro de Sofonias. O oráculo está organizado em três partes principais: a primeira anuncia o juízo contra as nações da terra, incluindo Judá (Sofonias1.1-2.3). A segunda especifica os povos nesse julgamento global - Filístia, Moabe, Amom, Etiópia e Assíria (Sofonias 2.4-15). E a terceira parte trata do castigo de Jerusalém e da restauração dos remanescentes fiéis (Sofonias 3.1-20). O tema do "Dia do Senhor" ocupa todo o oráculo divino.
II. O JUÍZO VINDOURO
1. Toda a face da terra será consumida (Sofonias 1.2). Após o dilúvio, Deus prometeu não mais destruir a terra com água (Genesis 9.11-16). Desde então, a palavra profética anunciou o juízo vindouro pela destruição através do fogo (Sofonias 1.18; 3.8; Joel 2.3; 2 Pedro 3.7; Apocalipse 16.8). A declaração "inteiramente consumirei tudo sobre a face da terra" (Sofonias1.2) refere-se à tragédia global referida em Sofonias 3.6-8. Note que a expressão "face da terra" é igualmente usada no anúncio da tragédia do dilúvio (Genesis 6.7; 7.4).
2. A linguagem de Sofonias. A hipérbole é uma figura de linguagem que consiste em dar à sua significação uma ênfase exagerada. Ela, porém, aparece na Bíblia e, por isso, alguns expositores veterotestamentários defendem o uso de uma linguagem hiperbólica para o livro de Sofonias. Eles consideram forte demais a descrição do aniquilamento natural de aves, peixes, animais, seres humanos, nações e cidades (Sofonias 1.3; 3.6).
3. Descrição detalhada. É verdade que na Bíblia há o emprego de hipérbole (Mateus 11.23; João 12.19 ...). Mas não é o caso, aqui, em Sofonias! A descrição "os homens e os animais, consumirei as aves do céu, e os peixes do mar" (Sofonias 1.3) representa o reverso da criação registrada em Gênesis 1.20-26. Ela corresponde à destruição universal e literal da criação (Apocalipse 16.1-21). O dilúvio, por exemplo, foi literal e global, mas a família de Noé foi salva (1 Pedro 3.20), assim como os filhos de Israel foram poupados das pragas do Egito (Êxodo 9.4; 10.23; Números 3.13).
III. OBJETIVO DO LIVRO
1. Sincretismo dos sacerdotes. A expressão "quemarins com os sacerdotes" (Sofonias 1.4) aponta para o sincretismo da religião de Israel com o paganismo. "Quemarins" é o plural do hebraico komer usado para "sacerdote pagão" e aparece apenas três vezes no Antigo Testamento (2 Reis 23.5; Oséias 10.5). Apesar da origem levítica, os sacerdotes estavam envolvidos no sincretismo religioso pagão.
2. Sincretismo do povo. Sabeísmo é a prática pagã dos sabeus; o povo da rainha de Sabá. Seu culto resumia-se na prática de adivinhação e na astrologia. Judá envolveu-se nesse tipo de paganismo (2 Reis 23.5; Jeremias 8.2; 19.13). Malcã ou Milcom (ARA e TB), ou ainda Moloque (NVI), era o deus nacional dos amonitas (1 Reis 11.5-7). Sofonias denunciou o povo por adorar a Jeová numa cerimônia comum com essa asquerosa divindade (Sofonias 1.5). Isso exemplifica a realidade do ritual sincrético no meio do povo escolhido.
3. O modismo do povo e a violência dos príncipes. Não havia nada de errado em alguém vestir a roupa do estrangeiro. O problema da "vestidura estranha" (Sofonias 1.8) era o compromisso religioso de tal indumentária com o paganismo (2 Reis 10.22). Os príncipes de Judá, provavelmente filhos de Manassés ou Amom (pois Josias era bem novo para ter filhos nessa idade), serão duramente castigados por causa da violência e do engano (Sofonias 1.9). O objetivo do castigo divino é exterminar o baalismo, o sincretismo, as práticas divinatórias e as injustiças sociais.
IV. "O DIA DO SENHOR"
1. Significado bíblico. O termo hebraico para "dia" é yom, que pode ser "dia" no sentido literal (Jó 3.3) ou período de tempo (Genesis 2.4). Assim, "o dia do SENHOR" (Sofonias 1.7) ou as fraseologias similares "dia da ira do SENHOR" (Sofonias 2.2,3) e "naquele dia" (Sofonias 1.10), indicam o período reservado por Deus para o acerto de contas com todos os moradores da terra (Isaías 13.6,9; Ezequiel 13.5; Joel 1.15; 2.1). Esse período também é chamado de Grande Tribulação (Apocalipse 7.14). O julgamento de Judá e das nações vizinhas é o prenúncio do juízo vindouro.
2. O sacrifício e seus convidados. A profecia afirma que Jeová "preparou o sacrifício e santificou os seus convidados" (Sofonias 1.7). Aqui, essa sentença é chamada de "sacrifício", uma metáfora usada pelos profetas para indicar o juízo (Isaías 34.6; Jeremias 46.10; Ezequiel 39.17-20). O verbo hebraico para "santificar" é qadash, cuja ideia básica consiste em "separar, retirar do uso comum" (Levítico 10.10). Assim, os babilônios foram separados por Deus para a execução da ira divina sobre o povo de Judá (Sofonias.10).
CONCLUSÃO
O juízo vindouro não é assunto descartável. Os profetas trataram dele, bem como o Senhor Jesus Cristo e seus apóstolos. Fica aqui um alerta para os promotores da teologia da prosperidade (Filipenses 3.19-21). Infelizmente, entre muitos cristãos, os assuntos escatológicos são motivos de chacotas e risos. No entanto, Deus não se deixa escarnecer. O seu juízo é certo e verdadeiro e virá sobre todos os que praticam a iniquidade.
A Paz de Jesus Cristo,
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
Text Reference: Zephaniah 1.1-10
INTRODUCTION
We will study the oracle of Zephaniah. He stands by the boldness of divine judgment against Judah and the Gentiles. The prophet announces the universal judgment described as God's reaction to the sins committed by the inhabitants of the whole earth. Zephaniah, however, approaches the divine judgment in the eschatological perspective of restoration.
I. The Book of Zephaniah
1. Historical context. Zephaniah exercised his ministry "in the days of Josiah the son of Amon, king of Judah" (Zephaniah 1. 1). Josiah reigned between 640 and 609 BC The religious reform of the king of Judah took place in 621 BC, "In the eighteenth year" of his reign (2 Kings 22:3). When did reform, Jeremiah held the office of prophet five years ago. Its called him up "in the thirteenth year of the [...] reign" of Josiah (Jeremiah 1:2). This period corresponds to 627 BC It is possible that, in retirement, the king had been encouraged by these prophets. Internal evidence points to a time of pre-reform in Judah, denouncing the excesses of kings Manasseh and Amon (2 Kings 21.16-24).
2. Genealogy. It is common to mention the paternal name in the books of the prophets. Isaiah, Jeremiah, Ezekiel, Hosea, Joel and Jonah, bring this information. Zephaniah, however, describes the genealogy: "Zephaniah son of Cushi, son of Gedaliah, son of Amariah, son of Hezekiah" (Zephaniah 1:1). The citation of the name of the father established the right to inherit as much social status or empowerment. The absence of fatherhood demonstrates that a prophet does not stemmed traditional family. Zephaniah was trineto of Hezekiah, who was also king of Judah This will guarantee free access to the royal government as well as in other segments of society.
3. Structure and message. The media of the prophets were divine oracles word and vision. The spokesmen of the Eternal make this clear in the prologue of his books (Zephaniah 1.1a). The poetic style prevails throughout the book of Zephaniah. The oracle is organized into three main parts: the first announces judgment against the nations of the earth, including Judah (Sofonias1.1-2.3). The second specifies that people overall judgment - Philistia, Moab, Ammon, Ethiopia, and Assyria (Zephaniah 2.4-15). The third part deals with the punishment of Jerusalem and the restoration of remaining faithful (Zephaniah 3.1-20). The theme of the "Lord's Day" occupies the divine oracle.
II. THE JUDGMENT TO COME
1. The whole earth will be consumed (Zephaniah 1:2). After the flood, God promised never to destroy the earth with water (Genesis 9.11-16). Since then, the prophetic word coming judgment announced by the destruction by fire (Zephaniah 1:18; 3.8; Joel 2.3, 2 Peter 3:7, Revelation 16:8). The statement "entirely consume everything on the face of the earth" (Sofonias1.2) refers to the global tragedy referred to in Zephaniah 3:6-8. Note that the term "earth" is also used in the announcement of the tragedy of the flood (Genesis 6:7; 7.4).
2. The language of Zephaniah. Hyperbole is a figure of speech which consists in giving to its significance an overemphasis. She, however, appears in the Bible, and therefore, some exhibitors Old Testament advocate the use of a hyperbolic language to the book of Zephaniah. They consider too strong a description of the natural destruction of birds, fish, animals, humans, nations and cities (Zephaniah 1.3, 3.6).
3. Detailed Description. It is true that in the Bible there is the use of hyperbole (Matthew 11:23, John 12:19 ...). But is not the case here in Zephaniah! The description "men and animals consume the fowls of heaven, and the fishes of the sea" (Zephaniah 1:3) represents the reverse of creation recorded in Genesis 1.20-26. It corresponds to the universal destruction and literal creation (Revelation 16.1-21). The flood, for example, was literally and global, but Noah's family was saved (1 Peter 3:20), as well as the children of Israel were spared the plagues of Egypt (Exodus 9:4; 10:23, Numbers 3:13).
III. OBJECTIVE OF THE BOOK
1. Syncretism of priests. The expression "quemarins with priests" (Zephaniah 1:4) points to the syncretism of Israel's religion with paganism. "Quemarins" is the plural of the Hebrew komer used to "pagan priest" and appears only three times in the Old Testament (2 Kings 23.5; Hosea 10:5). Although the origin Levitical priests were involved in pagan religious syncretism.
2. Syncretism of the people. Sabeísmo is the practice of pagan Sabians and the people of the Queen of Sheba. His worship was summed up in the practice of divination and astrology. Judah became involved in this kind of paganism (2 Kings 23.5; 8.2 Jeremiah, 19:13). Malcam or Milcom (ARA and TB), or Molech (NIV), was the national god of the Ammonites (1 Kings 11.5-7). Zephaniah denounced the people for worship Jehovah in a joint ceremony with this disgusting deity (Zephaniah 1:5). This exemplifies the reality of ritual syncretism among the chosen people.
3. The fad of the people and the violence of princes. There was nothing wrong with someone wearing clothing from abroad. The problem of "strange garb" (Zephaniah 1:8) was the religious commitment of such clothing with paganism (2 Kings 10:22). The princes of Judah, probably sons of Manasseh and Amon (because Josiah was very young to have children at that age), will be severely punished because of violence and deceit (Zephaniah 1:9). The objective is to exterminate the divine punishment Baalism, syncretism, divination practices and social injustice.
IV. "THE DAY OF THE LORD"
1. Biblical meaning. The Hebrew word for "day" is yom, which can be "day" in the literal sense (Job 3:3) or time (Genesis 2:4). Thus, "the day of the LORD" (Zephaniah 1:7) or similar phraseology "day of the LORD's anger" (Zephaniah 2:2-3) and "that day" (Zephaniah 1:10), indicate the period reserved by God for reckoning with all the inhabitants of the earth (Isaiah 13.6,9; Ezekiel 13:5; Joel 1:15; 2.1). This period is also called the Great Tribulation (Revelation 7:14). The judgment of Judah and the surrounding nations is the foreshadowing of the coming judgment.
2. The sacrifice and your guests. The prophecy says that Jehovah "prepared a sacrifice, he hath bid his guests" (Zephaniah 1:7). Here, this sentence is called a "sacrifice", a metaphor used by the prophets to indicate the judgment (Isaiah 34:6; Jeremiah 46:10, Ezekiel 39.17-20). The Hebrew word for "holy" is qadash, whose basic idea is to "separate, remove the common use" (Leviticus 10:10). Thus, the Babylonians were separated by God for the execution of divine wrath upon the people of Judah (Sofonias.10).
CONCLUSION
The coming judgment is not subject disposable. The prophets treated him, and the Lord Jesus Christ and his apostles. Here is a warning to the promoters of prosperity theology (Philippians 3:19-21). Unfortunately, among many Christians, the eschatological issues are cause for mockery and laughter. However, God is not mocked. Your judgment is right and true and will come on all them that work iniquity.
The Peace of Jesus Christ
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
Texto de referencia: Sofonías 1.1-10
INTRODUCCIÓN
Vamos a estudiar el oráculo de Sofonías. Se levanta por la audacia del juicio divino contra Judá ya los gentiles. El profeta anuncia el juicio universal descrito como la reacción de Dios a los pecados cometidos por los habitantes de toda la tierra. Sofonías, sin embargo, se acerca el juicio divino en la perspectiva escatológica de la restauración.
I. El libro de Sofonías
1. Contexto histórico. Sofonías ejerció su ministerio "en los días de Josías hijo de Amón, rey de Judá" (Sofonías 1. 1). Josías reinó entre el 640 y el 609 aC La reforma religiosa del rey de Judá, se llevó a cabo en el 621 antes de Cristo, "A los dieciocho años" de su reinado (2 Reyes 22:03). ¿Cuándo reforma, Jeremías tuvo el oficio de profeta hace cinco años. Es lo llamé "en el año decimotercero de la [...] reinado" de Josías (Jeremías 01:02). Este período corresponde al 627 aC Es posible que, en el retiro, el rey había sido alentado por estos profetas. Evidencia apunta internas a una época de antes de la reforma en Judá, denunciando los excesos de reyes Manasés y Amón (2 Reyes 21,16-24).
2. Genealogía. Es común que se mencione el nombre paterno en los libros de los profetas. Isaías, Jeremías, Ezequiel, Oseas, Joel y Jonás, traiga esta información. Sofonías, sin embargo, describe la genealogía: "Sofonías hijo de Cusi, hijo de Gedalías, hijo de Amarías, hijo de Ezequías" (Sofonías 1:01). La mención del nombre del padre estableció el derecho a heredar tanto la condición social o el empoderamiento. La ausencia de la paternidad demuestra que un profeta no provenía de la familia tradicional. Sofonías fue trineto de Ezequías, que era también rey de Judá, lo que garantizará el libre acceso al gobierno real, así como en otros sectores de la sociedad.
3. Estructura y mensaje. Los medios de comunicación de los profetas eran oráculos divina palabra y visión. Los portavoces de la Eterna hacen esto claro en el prólogo de sus libros (Sofonías 1.1a). El estilo poético que prevalece en todo el libro de Sofonías. El oráculo se organiza en tres partes principales: la primera sentencia anuncia contra las naciones de la tierra, incluyendo Judá (Sofonias1.1-2.3). El segundo especifica que las personas juicio general - Filistea, Moab, Amón, Etiopía y Asiria (Sofonías 2,4 a 15). La tercera parte trata de la pena de Jerusalén y la restauración de los fieles restante (Sofonías 3,1 a 20). El tema del "Día del Señor", la ocupa el oráculo divino.
II. EL JUICIO POR VENIR
1. Será consumida toda la tierra (Sofonías 1:02). Después del diluvio, Dios prometió no volver a destruir la tierra con agua (Génesis 9,11-16). Desde entonces, la palabra profética que viene el juicio anunciado por la destrucción por el fuego (Sofonías 1:18; 3,8; Joel 2.3, 2 Pedro 3:7, Apocalipsis 16:8). La declaración "por completo consumir todo en la faz de la tierra" (Sofonias1.2) se refiere a la tragedia global mencionado en el Sofonías 3:6-8. Tenga en cuenta que el término "tierra" también se utiliza en el anuncio de la tragedia del diluvio (Génesis 06:07; 7,4).
2. El lenguaje de Sofonías. La hipérbole es una figura retórica que consiste en dar a su significado un énfasis excesivo. Ella, sin embargo, aparece en la Biblia, y por lo tanto, algunos expositores Antiguo Testamento defensor del uso de un lenguaje hiperbólico en el libro de Sofonías. Consideran demasiado fuerte una descripción de la destrucción natural de las aves, los peces, los animales, los seres humanos, las naciones y las ciudades (Sofonías 1,3, 3,6).
3. Descripción detallada. Es cierto que en la Biblia se encuentra el uso de la hipérbole (Mateo 11:23, Juan 12:19 ...). Pero no es el caso aquí en Sofonías! La descripción de "los hombres y los animales consumen las aves del cielo y los peces del mar" (Sofonías 1:03) representa la inversa de la creación registrado en Génesis 1,20-26. Corresponde a la destrucción universal y la creación literal (Apocalipsis 16,1-21). La inundación, por ejemplo, era literal y global, pero la familia de Noé fue salvado (1 Pedro 3:20), así como los hijos de Israel se salvaron las plagas de Egipto (Éxodo 09:04; 10:23, Números 03:13).
III. OBJETIVO DEL LIBRO
1. El sincretismo de los sacerdotes. La expresión "quemarins con los sacerdotes" (Sofonías 1:4) señala que el sincretismo de la religión de Israel con el paganismo. "Quemarins" es el plural del komer hebrea utilizada para "sacerdote pagano" y aparece sólo tres veces en el Antiguo Testamento (2 Reyes 23,5; Oseas 10:5). Aunque los sacerdotes levitas origen estuvieron involucrados en el sincretismo religioso pagano.
2. El sincretismo de las personas. Sabeísmo es la práctica de los sabeos paganos y la gente de la Reina de Saba. Su culto se resume en la práctica de la adivinación y la astrología. Judá se vio envuelto en este tipo de paganismo (2 Reyes 23,5; 8,2 Jeremías 19:13). Malcam o Milcom (ARA y la tuberculosis), o Moloc (NIV), era el dios nacional de los amonitas (1 Reyes 11,5-7). Sofonías denunció a la gente para adorar a Jehová en una ceremonia conjunta con esta deidad repugnante (Sofonías 1:05). Esto ejemplifica la realidad de sincretismo ritual entre el pueblo elegido.
3. La moda de las personas y la violencia de los príncipes. No había nada malo con alguien que lleva la ropa del extranjero. El problema de la "extraña vestimenta" (Sofonías 1:08) fue el compromiso religioso de tal ropa con el paganismo (2 Reyes 10:22). Los príncipes de Judá, probablemente hijos de Manasés y Amón (porque Josías era muy joven para tener hijos a esa edad), serán severamente castigados por la violencia y el engaño (Sofonías 1:09). El objetivo es exterminar a los baalismo castigo divino, el sincretismo, las prácticas de adivinación y la injusticia social.
IV. "EL DÍA DEL SEÑOR"
1. Significado bíblico. La palabra hebrea para "día" es yom, que puede ser "día" en el sentido literal (Job 03:03) o la hora (Génesis 2:04). Por lo tanto, "el día de Jehová" (Sofonías 1:07) o similar fraseología "día de la ira de Jehová" (Sofonías 2:2-3) y "aquel día" (Sofonías 1:10), indicar el período reservado por Dios para el juicio final con todos los habitantes de la tierra (Isaías 13.6,9; Ezequiel 13:05; Joel 1:15; 2,1). En este período también se llama la Gran Tribulación (Apocalipsis 07:14). El juicio de Judá y las naciones vecinas es el presagio del juicio venidero.
2. El sacrificio y sus invitados. La profecía dice que Jehová "preparó un sacrificio, sus convidados" (Sofonías 1:07). Aquí, esta frase se llama un "sacrificio", una metáfora usada por los profetas para indicar el juicio (Isaías 34:6, Jeremías 46:10, Ezequiel 39,17-20). La palabra hebrea para "santo" es qadash, cuya idea básica es "separar, eliminar el uso común" (Levítico 10:10). Por lo tanto, los babilonios fueron separados por Dios para la ejecución de la ira divina sobre el pueblo de Judá (Sofonias.10).
CONCLUSIÓN
El juicio venidero no es objeto desechable. Los profetas lo trataron, y del Señor Jesucristo y sus apóstoles. He aquí una advertencia a los promotores de la teología de la prosperidad (Filipenses 3:19-21). Por desgracia, entre muchos cristianos, los temas escatológicos son motivo de burla y risa. Sin embargo, Dios no puede ser burlado. Su juicio es justo y verdadero, y vendrá sobre todos los que hacen iniquidad.
La Paz de Jesucristo
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
Référence du texte: Sophonie 1.1-10
INTRODUCTION
Nous allons étudier l'oracle de Sophonie. Il se tient par la hardiesse de jugement divin contre Juda et les nations. Le prophète annonce le jugement universel décrit comme la réaction de Dieu pour les péchés commis par les habitants de toute la terre. Sophonie, cependant, se rapproche du jugement divin dans la perspective eschatologique de la restauration.
I. Le livre de Sophonie
1. Le contexte historique. Sophonie a exercé son ministère "dans les jours de Josias, fils d'Amon, roi de Juda" (Sophonie 1. 1). Josias régna entre 640 et 609 avant J.-C. La réforme religieuse du roi de Juda a eu lieu en 621 avant JC, "Dans la dix-huitième année» de son règne (2 Rois 22:03). Lorsque la réforme, Jérémie n'a occupé le poste de prophète il ya cinq ans. Son ai appelé "la treizième année de la [...] règne» de Josias (Jérémie 1:2). Cette période correspond à 627 BC Il est possible que, à la retraite, le roi avait été encouragé par ces prophètes. Preuve interne pointe vers un temps de pré-réforme en Juda, dénonçant les excès des rois Manassé et Amon (2 Rois 21,16 à 24).
2. Généalogie. Il est commun de mentionner le nom paternel dans les livres des prophètes. Isaïe, Jérémie, Ezéchiel, Osée, Joël et Jonas, porter cette information. Sophonie, cependant, décrit la généalogie: "Sophonie fils de Cusi, fils de Guedalia, fils d'Amaria, fils d'Ezéchias" (Sophonie 1:1). La citation du nom du père a créé le droit d'hériter du statut social autant ou autonomisation. L'absence de paternité démontre qu'un prophète ne provient famille traditionnelle. Sophonie était trineto d'Ezéchias, qui était aussi roi de Juda Cela permettra de garantir le libre accès au gouvernement royal ainsi que dans d'autres segments de la société.
3. Structure et message. Les médias des prophètes étaient oracles divine parole et la vision. Les porte-parole de l'Eternel font clairement dans le prologue de ses livres (Sophonie 1.1a). Le style poétique règne dans tout le livre de Sophonie. L'oracle est organisé en trois parties principales: la première annonce du jugement contre les nations de la terre, y compris Juda (Sofonias1.1-2.3). Le second spécifie que les gens de l'évaluation globale - des Philistins, Moab, Ammon, l'Éthiopie et l'Assyrie (Sophonie 2,4 à 15). La troisième partie traite de la peine de Jérusalem et la restauration de rester fidèle (Sophonie 3.1-20). Le thème du "jour du Seigneur" l'occupe l'oracle divin.
II. Du jugement à venir
1. La terre entière sera consommée (Sophonie 1:2). Après le déluge, Dieu a promis de ne jamais détruire la terre avec de l'eau (Genèse 9,11 à 16). Depuis lors, le mot jugement à venir prophétique annoncée par la destruction par le feu (Sophonie 1:18; 3,8; Joel 2.3, 2 Pierre 3:7, Apocalypse 16:08). La déclaration "entièrement consommer tout sur la face de la terre» (Sofonias1.2) fait référence à la tragédie global visé à Sophonie 3:6-8. Notez que le terme «terre» est également utilisé dans l'annonce de la tragédie du déluge (Genèse 06:07; 7.4).
2. La langue de Sophonie. L'hyperbole est une figure de style qui consiste à donner à sa signification accorder trop d'importance. Elle, cependant, apparaît dans la Bible, et, par conséquent, certains exposants Old Testament défenseur de l'utilisation d'un langage hyperbolique pour le livre de Sophonie. Ils considèrent trop fort une description de la destruction naturelle des oiseaux, les poissons, les animaux, les humains, les nations et les villes (Sophonie 1.3, 3.6).
3. Description détaillée. Il est vrai que dans la Bible il ya l'utilisation de l'hyperbole (Matthieu 11:23 John 12h19 ...). Mais n'est pas le cas ici dans Sophonie! La dénomination «les hommes et les animaux consomment les oiseaux du ciel, et les poissons de la mer" (Sophonie 1:03) représente l'inverse de création enregistrées dans la Genèse 1,20 à 26. Elle correspond à la destruction universelle et la création littérale (Apocalypse 16,1 à 21). L'inondation, par exemple, était littéralement et mondial, mais la famille de Noé a été sauvé (1 Pierre 3:20), ainsi que les enfants d'Israël ont été épargnés des plaies d'Égypte (Exode 09:04; 10:23, Nombres 03:13).
III. OBJECTIF DU LIVRE
1. Syncrétisme des prêtres. L'expression «quemarins avec les prêtres" (Sophonie 1:04) pointe vers le syncrétisme de la religion d'Israël avec le paganisme. "Quemarins» est le pluriel du Komer hébreu utilisé pour «prêtre païen" et apparaît seulement trois fois dans l'Ancien Testament (2 Rois 23.5; Osée 10:05). Bien que l'origine sacrificateurs, les Lévites ont été impliqués dans le syncrétisme religieux païen.
2. Syncrétisme du peuple. Sabeísmo est la pratique des Sabéens païennes et les peuples de la reine de Saba. Son culte a été résumée dans la pratique de la divination et l'astrologie. Juda est devenu impliqué dans ce genre de paganisme (2 Rois 23.5; 8.2 Jérémie 19:13). Malcam ou Milkom (ARA et la tuberculose), ou Moloch (NIV), était le dieu national des Ammonites (1 Rois 11.5-7). Sophonie a dénoncé les gens pour Jéhovah de culte lors d'une cérémonie conjointe avec cette divinité dégoûtant (Sophonie 1:5). Cela illustre la réalité de syncrétisme rituel parmi le peuple élu.
3. L'engouement du peuple et la violence des princes. Il n'y avait rien de mal à porter des vêtements de quelqu'un de l'étranger. Le problème de «l'étrange accoutrement" (Sophonie 1:08) a été l'engagement religieux de ces vêtements avec le paganisme (2 Rois 10:22). Les chefs de Juda, probablement fils de Manassé et Amon (parce que Josias était très jeune pour avoir des enfants à cet âge), seront sévèrement punis à cause de la violence et la tromperie (Sophonie 1:9). L'objectif est d'exterminer les Baalism divin de punition, syncrétisme, les pratiques divinatoires et l'injustice sociale.
IV. «Le jour du Seigneur»
1. Sens biblique. Le mot hébreu pour «jour» est yom, qui peut être «jour» dans le sens littéral (Job 3:3) ou de temps (Genèse 2:04). Ainsi, «le jour du Seigneur» (Sophonie 1:07) ou similaire "jour de la colère de l'Éternel" la phraséologie (Sophonie 2:2-3) et "ce jour" (Sophonie 1:10), indiquer la période réservée par Dieu pour mesurer le temps avec tous les habitants de la terre (Esaïe 13.6,9; Ezéchiel 13:05; Joël 1:15; 2.1). Cette période est aussi appelée la Grande Tribulation (Apocalypse 7:14). Le jugement de Juda et les nations environnantes est la préfiguration du jugement à venir.
2. Le sacrifice et vos invités. La prophétie dit que Jéhovah "préparé le sacrifice, Il a choisi ses conviés" (Sophonie 1:07). Ici, cette phrase est appelé un "sacrifice", une métaphore utilisée par les prophètes pour indiquer le jugement (Esaïe 34:6; Jérémie 46:10, Ézéchiel 39,17 à 20). Le mot hébreu pour «saint» est qadash, dont l'idée de base est de «séparer, supprimer l'utilisation commune» (Lévitique 10:10). Ainsi, les Babyloniens ont été séparés par Dieu pour l'exécution de la colère divine sur le peuple de Juda (Sofonias.10).
CONCLUSION
Le jugement à venir n'est pas soumise à usage unique. Les prophètes l'ont traité, et le Seigneur Jésus-Christ et de ses apôtres. Voici un avertissement pour les promoteurs de la théologie de la prospérité (Philippiens 3:19-21). Malheureusement, chez beaucoup de chrétiens, les questions eschatologiques sont une source de moquerie et de rires. Cependant, Dieu ne se moque pas. Votre jugement est juste et vrai et viendra sur tous ceux qui commettez l'iniquité.
La paix de Jésus-Christ
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
पाठ संदर्भ: सपन्याह 1.1-10
शुरूआत
हम सपन्याह की वाणी का अध्ययन करेगा. वह परमात्मा यहूदा के खिलाफ फैसले और अन्यजातियों के साहस से खड़ा है. नबी सारी पृथ्वी के निवासियों द्वारा पापों को भगवान की प्रतिक्रिया के रूप में वर्णित सार्वभौमिक निर्णय की घोषणा की. सपन्याह, तथापि, बहाली का eschatological परिप्रेक्ष्य में दिव्य निर्णय दृष्टिकोण.
आई. सपन्याह की पुस्तक
1. ऐतिहासिक संदर्भ. सपन्याह (सपन्याह 1. 1) "योशिय्याह आमोन के पुत्रा यहूदा के राजा के दिनों में" अपने मंत्रालय का प्रयोग किया. योशिय्याह उनके शासनकाल (2 किंग्स 22:03) की "अठारहवें वर्ष में", यहूदा के राजा के धार्मिक सुधार 621 ईसा पूर्व में हुआ था ईसा पूर्व 640 और 609 के बीच राज्य करता रहा. जब सुधार, यिर्मयाह पांच साल पहले नबी के कार्यालय में आयोजित किया था. इसके योशिय्याह की (यिर्मयाह 1:2) "[...] राज्य के तेरहवें वर्ष में" उसे फोन किया. इस अवधि में यह सेवानिवृत्ति में, राजा इन नबियों के द्वारा प्रोत्साहित किया गया था, संभव है कि 627 ई.पू. से मेल खाती है. यहूदा में पूर्व सुधार के एक समय के लिए आंतरिक साक्ष्य बताते हैं, राजा मनश्शे और आमोन (2 किंग्स 21.16-24) की ज्यादतियों की निंदा.
2. वंशावली. यह भविष्यद्वक्ताओं की पुस्तकों में पैतृक नाम का उल्लेख करने के लिए आम है. यशायाह, यिर्मयाह, ईजेकील, होशे, जोएल और जोनाह, इस जानकारी को ले आओ. सपन्याह, तथापि, वंशावली का वर्णन: "Cushi की सपन्याह बेटा, गदल्याह के बेटे, अमर्याह का पुत्र, हिजकिय्याह के पुत्र" (सपन्याह 1:1). पिता के नाम की प्रशस्ति पत्र के रूप में ज्यादा सामाजिक स्थिति या सशक्तिकरण वारिस का अधिकार स्थापित किया. पिता की अनुपस्थिति में एक नबी पारंपरिक परिवार भी प्रभावित नहीं करता है दर्शाता है. सपन्याह यहूदा के राजा इस स्वतंत्र शाही सरकार के लिए उपयोग के साथ ही समाज के अन्य क्षेत्रों में की गारंटी होगी भी था जो हिजकिरयाह के trineto, था.
3. संरचना और संदेश. नबियों की मीडिया परमात्मा भविष्यवाणी शब्द और दृष्टि थे. अनन्त के प्रवक्ताओं ने अपनी पुस्तकों की प्रस्तावना (सपन्याह 1.1A) में यह स्पष्ट कर दूं. काव्य शैली सपन्याह की पुस्तक में की तस है. पृथ्वी के राष्ट्रों के खिलाफ पहले घोषणा न्याय, यहूदा (Sofonias1.1-2.3) सहित: वाणी तीन मुख्य भागों में आयोजित किया जाता है. दूसरा यह बताता है कि लोगों को समग्र न्याय - पलिश्त, मोआब, अम्मोनियों, इथियोपिया, और अश्शूर (सपन्याह 2.4-15). जेरूसलम की सजा और शेष वफादार की बहाली (सपन्याह 3.1-20) के साथ तीसरे भाग के सौदों. "प्रभु का दिवस" के विषय दिव्य वाणी में रह रहे हैं.
द्वितीय. आने के लिए निर्णय
1. सारी पृथ्वी (सपन्याह 1:2) भस्म हो जाएगा. बाढ़ के बाद, भगवान पानी (उत्पत्ति 9.11-16) के साथ पृथ्वी को नष्ट करने के लिए कभी नहीं वादा किया. तब से, भविष्यवाणी शब्द आ फैसले आग (, 3.8, जोएल 2.3, 2 पतरस 3:07, रहस्योद्घाटन 16:08 सपन्याह 1:18) द्वारा विनाश की घोषणा की. बयान "पूरी तरह से पृथ्वी के चेहरे पर सब कुछ भस्म हो" (Sofonias1.2) सपन्याह 3:6-8 में निर्दिष्ट वैश्विक त्रासदी को दर्शाता है. शब्द "पृथ्वी" भी बाढ़ की त्रासदी (; 7.4 उत्पत्ति 6:07) की घोषणा में प्रयोग किया जाता है कि ध्यान दें.
2. सपन्याह की भाषा. अतिशयोक्ति इसके महत्व को एक overemphasis देने में शामिल जो भाषण का एक आंकड़ा है. उन्होंने, हालांकि, बाइबिल में प्रकट होता है, और इसलिए, कुछ प्रदर्शकों पुराने नियम अधिवक्ता सपन्याह की किताब के लिए एक अतिशयोक्तिपूर्ण भाषा का इस्तेमाल करते हैं. वे पक्षियों, मछलियों, जानवरों, मनुष्यों, देशों और शहरों (सपन्याह 1.3, 3.6) की प्राकृतिक विनाश का भी मजबूत एक विवरण पर विचार करें.
3. विवरण विस्तृत. यह बाइबल में अतिशयोक्ति (मत्ती 11:23 जॉन 0:19 ...) का उपयोग नहीं है कि सच है. लेकिन मामले सपन्याह में यहाँ नहीं है! वर्णन "पुरुषों और जानवरों स्वर्ग के पक्षियों की खपत है, और समुद्र की मछलियों" (सपन्याह 1:3) उत्पत्ति 1.20-26 में दर्ज की रचना के पीछे का प्रतिनिधित्व करता है. यह सार्वभौमिक विनाश और शाब्दिक सृजन (रहस्योद्घाटन 16.1-21) से मेल खाती है. बाढ़, उदाहरण के लिए, सचमुच और वैश्विक था, लेकिन नूह परिवार (1 पतरस 3:20) को बचाया गया है, साथ ही इसराइल के बच्चों को मिस्र की विपत्तियां (भारी संख्या में पलायन 09:04, 10:23 नंबर 3:13) बख्शा गया.
तृतीय. पुस्तक का उद्देश्य
1. पुजारियों की समन्वयता. (सपन्याह 1:4) अभिव्यक्ति "पुजारियों के साथ quemarins" बुतपरस्ती के साथ इजरायल के धर्म की समन्वयता के लिए कहते हैं. "Quemarins" "बुतपरस्त पुजारी" करने के लिए इस्तेमाल हिब्रू Komer का बहुवचन है और पुराने नियम (2 किंग्स 23.5, होशे 10:05) में केवल तीन बार प्रकट होता है. मूल लेवीय याजक बुतपरस्त धार्मिक समन्वयता में शामिल किया गया है.
2. लोगों की समन्वयता. Sabeísmo बुतपरस्त Sabians के अभ्यास और शबा की रानी के लोगों को है. उनकी पूजा अटकल और ज्योतिष के अभ्यास में अभिव्यक्त किया गया था. यहूदा बुतपरस्ती (; 8.2 यिर्मयाह 19:13 2 किंग्स 23.5) के इस प्रकार में शामिल हो गया. Malcam या Milcom (ए आर ए और टीबी), या Molech (एनआईवी), अम्मोनियों की राष्ट्रीय देवता (1 किंग्स 11.5-7) था. सपन्याह इस घृणित देवता (सपन्याह 1:5) के साथ एक संयुक्त समारोह में पूजा जेनोवा के लिए लोगों की निंदा की. यह चुने गए लोगों के बीच अनुष्ठान समन्वयता की वास्तविकता मिसाल है.
3. लोग और प्रधानों की हिंसा की सनक. विदेश से किसी पहने हुए कपड़ों के साथ कुछ भी गलत नहीं था. "अजीब पहनावे" (सपन्याह 1:8) की समस्या बुतपरस्ती (2 किंग्स 10:22) के साथ इस तरह के कपड़ों की धार्मिक प्रतिबद्धता थी. यहूदा के हाकिम, मनश्शे और आमोन की शायद बेटों (योशिय्याह उस उम्र में बच्चों के लिए बहुत छोटा था क्योंकि), गंभीर रूप से क्योंकि हिंसा और छल (सपन्याह 1:9) की सजा दी जाएगी. उद्देश्य परमात्मा सजा पाखंड, समन्वयता, अटकल प्रथाओं और सामाजिक अन्याय विनाश करना है.
चतुर्थ. "प्रभु का दिन"
1. बाइबिल अर्थ. "दिन" के लिए हिब्रू शब्द शाब्दिक अर्थ (अय्यूब 3:3) या समय (उत्पत्ति 2:4) में "दिन" हो सकता है जो योम, है. इस प्रकार, (सपन्याह 1:07) या (सपन्याह 2:2-3) समान पदावली "यहोवा के क्रोध का दिन" और "उस दिन" (सपन्याह 1:10) "यहोवा का दिन", गणना के लिए भगवान द्वारा आरक्षित अवधि का संकेत पृथ्वी के सभी निवासियों (; ईजेकील 13:05, जोएल 01:15, 2.1 यशायाह 13.6,9) के साथ. इस अवधि में भी महान क्लेश (रहस्योद्घाटन 7:14) कहा जाता है. यहूदा और आसपास के देशों का निर्णय आने के फैसले का पूर्वाभास है.
2. त्याग और आपके मेहमानों के. भविष्यवाणी जेनोवा का कहना है कि (सपन्याह 1:07) "एक बलिदान के लिए तैयार है, वह अपने मेहमानों बोली हाथ". इधर, इस वाक्य एक "बलिदान" (; यिर्मयाह 46:10, ईजेकील 39.17-20 यशायाह 34:6) के फैसले से संकेत मिलता है नबियों द्वारा इस्तेमाल किया एक रूपक कहा जाता है. "पवित्र" के लिए हिब्रू शब्द जिसका मूल विचार (छिछोरापन 10:10) "अलग, आम उपयोग को दूर करने के लिए" है qadash है. इस प्रकार, कसदियों यहूदा (Sofonias.10) के लोगों पर परमात्मा क्रोध के निष्पादन के लिए भगवान से अलग हो गए थे.
निष्कर्ष
आने वाले फैसले डिस्पोजेबल विषय नहीं है. नबियों उसे इलाज किया, और प्रभु यीशु मसीह और उसके प्रेरितों. यहाँ समृद्धि धर्मशास्त्र (फिलिप्पियों 3:19-21) के प्रमोटरों के लिए एक चेतावनी है. दुर्भाग्य से, कई ईसाइयों के बीच, eschatological मुद्दों मजाक और हँसी के लिए कारण हैं. हालांकि, भगवान ठट्ठा नहीं है. आपका निर्णय सही और सच है और उन सभी को है कि काम अधर्म पर आ जाएगा.
यीशु मसीह की शांति
पादरी मार्शियो सिरिल
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
文字參考：西番雅1.1-10
簡介
我們將學習oracle的西番雅。他站在神聖的判決猶大和外邦人的膽量。先知宣布的普遍判斷，描述為上帝的反應由整個地球的居民犯下的罪孽。然而，西番雅接近末世論的角度來看，恢復神的審判。
一西番雅書
1。歷史背景。西番雅行使他的事工“約西亞的兒子猶大王阿蒙”（番1 1）的日子。約西亞在位公元前640和609之間的猶大王的宗教改革發生在公元前621年，“十八年”（2國王22:3）他的統治。什麼時候改革，耶利米先知的辦公室舉行五年前。叫他“在13年[...]統治”約西亞（耶利米書1:2）。該週期對應於公元前627年，這是可能的，在退休，國王一直鼓勵這些先知。內部證據指出，改革前的時間，在猶大，譴責國王瑪拿西和阿蒙（2國王21.16-24）的過激行為。
2。家譜。先知書中提到父親的名字是很常見的。以賽亞，耶利米，以西結書，何西阿，喬爾和約拿，把這個信息。然而，西番雅描述的家譜：“古示的兒子西番雅的兒子基大利，亞瑪利雅的兒子，希西家的兒子”（西番雅書1:1）。引用父親的名字設立盡可能多的社會地位或權力繼承遺產的權利。對父親的缺席表明，先知並不源於傳統的家庭。西番雅trineto希西家，誰是猶大王，這將保證免費進入王國政府以及其他社會階層。
3。結構和消息。媒體神諭的先知單詞和遠見。永恆的代言人，這一點在他的書的序言（番1.1A）。整個西番雅書盛行的詩歌風格。甲骨文的組織分為三個主要部分：第一部分宣布的判決對國家的地球，其中包括猶大（Sofonias1.1 2.3）。第二個參數指定的人總體判斷 - 非利士，摩押，阿蒙，埃塞俄比亞，和亞述（番2.4-15）。第三部分涉及耶路撒冷的處罰和恢復剩餘的忠實（番3.1-20）。 “主日”的主題佔據了神聖的預言。
二。將來的審判
1。會被消耗掉整個地球（西番雅1:2）。洪水過後，神應許永不毀滅地球水（創9.11-16）。從那時起，先知的話來判斷火（西番雅書1:18; 3.8;喬爾2.3，2彼得前書3:7，啟示錄16時08分）宣布的破壞。該聲明“完全消耗面對地球上的一切”（Sofonias1.2）指稱為西番雅書3:6-8全球悲劇。請注意，也被用於悲劇的洪水（創世記6:7; 7.4）公佈的“土”。
2。西番雅的語言。誇張法是一種修辭，其中包括在過分強調其意義。然而，她出現在“聖經”，因此，一些參展商舊約主張用一個雙曲線語言西番雅書。他們認為，過於強烈的描述自然的破壞，鳥類，魚類，動物，人類，國家和城市（番1.3，3.6）。
3。詳細說明。這是事實，在聖經中是使用誇張（馬太福音11:23，約翰12:19）。但事實並非如此西番雅在這裡！說明“人和動物消耗空中的飛鳥，魚海”（西番雅1:3）表示相反的創作記錄在創世記1.20-26。它對應的普遍破壞和文字創作（啟示錄16.1-21）。例如，洪水，簡直就是和全球，但諾亞的家人得救了（彼得前書3:20），以及以色列的孩子也難倖免埃及的瘟疫（出埃及記9:4; 10:23，民數記3:13）。
III。這本書的目的
1。祭司的合一。表達“quemarins祭司”（西番雅1:4）指出，以色列的宗教與異教合一的。是“Quemarins”使用的複數希伯來科默爾的，，以“異教牧師”，只有三次出現在舊約中（2國王23.5何西阿書10:5）。雖然起源祭司利未人參與異教徒的宗教融合。
2。合一的人。 Sabeísmo是異教拜星教徒示巴女王和人民的實踐。占卜和占星術的實踐中總結了他的崇拜。猶大成為參與這種異教（2國王23.5 8.2耶利米書19:13）。瑪勒堪（Malcam或ARA和TB），或摩洛（NIV），是國家的上帝亞捫人（1國王11.5-7）。西番雅譴責這種噁心的神儀式（西番雅1:5）在一份聯合敬拜耶和華的人。這充分體現了儀式合一的現實之間的選擇的人。
3。人民和諸侯的暴力風潮。有無可厚非有人穿著衣服從國外。 “奇怪的裝束”（西番雅1:8）的問題是這樣的服裝與異教（2國王10:22）宗教的承諾。猶大的首領，很可能兒子瑪拿西和阿蒙，（因為約西亞是非常年輕的，有孩子在這個年齡），將受到嚴厲處罰，因為暴力和欺騙（西番雅書1:9）。我們的目標是消滅神的懲罰偶像崇拜，融合，占卜的做法和社會不公。
四。 “主的日子”
1。聖經的意義。 “天”的希伯來文是贖罪，它可以是“天”的字面意義（伯3:3）或時間（創2:4）。因此，“一天的耶和華”（西番雅1:7）或類似的用語“的日子，耶和華的怒氣”（西番雅書2:2-3）和“那一天”（西番雅書1:10），表明神推算保留期間地球上所有的居民（以賽亞書13.6,9;以西結書13:5;約珥書1:15; 2.1）。這一時期也被稱為大災難（啟7:14）。猶大和周邊國家的判斷是預示著未來的審判。
2。犧牲和您的客人。預言說，耶和華“準備的犧牲，所以他叫出他的客人”（西番雅1:7）。在這裡，這句話被稱為“犧牲”，用一個比喻表示判斷的先知（以賽亞書34:6，耶利米，以西結書46:10 39.17-20）。 “聖潔”的希伯來字是qadash，其基本思想是“分離，除去共同使用”（利未記10:10）。因此，巴比倫人神進行分離後，人民猶大（Sofonias.10）的執行神聖憤怒。
結論
未來的判斷是不是一次性受。先知對待他，主耶穌和他的門徒。這裡是一個警告繁榮神學（腓3:19-21）的發起人。不幸的是，其中許多基督徒的末世論的問題引起人們的嘲弄和笑聲。然而，神是輕慢不得的。你的判斷是正確和真實的將他們工作罪孽。
耶穌基督的和平
馬爾西奧·西里爾牧師
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
Text-Nummer: Zephanja 1.1-10
EINFÜHRUNG
Wir studieren das Orakel Zephanjas. Er steht durch die Kühnheit der göttlichen Urteil gegen Juda und den Heiden. Der Prophet verkündet die allgemeine Urteil als Gottes Reaktion auf die Sünden von den Bewohnern der ganzen Erde begangen beschrieben. Zephanja, jedoch nähert sich dem göttlichen Gericht in der eschatologischen Perspektive der Restaurierung.
I. Das Buch Zephanja
1. Historischer Kontext. Zephanja ausgeübt sein Ministerium "in den Tagen Josias, des Sohnes Amon, des Königs von Juda" (Zephanja 1. 1). Josiah regierte zwischen 640 und 609 v. Chr. Die religiöse Reform des Königs von Juda stattfand in 621 BC "Im achtzehnten Jahr" seiner Herrschaft (2. Könige 22,3). Wann Reform, Jeremiah das Amt des Propheten vor fünf Jahren. Sein rief ihn "im dreizehnten Jahr der [...] Herrschaft" von Josiah (Jeremia 1,2). Dieser Zeitraum entspricht 627 v. Chr. Es ist möglich, dass im Ruhestand, der König von dieser Propheten war angeregt worden. Interne Hinweise auf einen Zeitpunkt vor der Reform in Juda, denunzieren die Exzesse der Könige Manasse und Amon (2. Könige 21,16-24).
2. Genealogie. Es ist üblich, den väterlichen Namen in die Bücher der Propheten zu erwähnen. Jesaja, Jeremia, Ezechiel, Hosea, Joel und Jona, bringen diese Informationen. Zephanja, jedoch beschreibt die Genealogie: "Zephanja Sohn Cushi, Sohn von Gedaliah, Sohn von Amarja Sohnes Hiskias" (Zephanja 1:1). Die Nennung des Namens des Vaters etabliert das Recht, so viel sozialem Status oder Empowerment erben. Das Fehlen der Vaterschaft zeigt, dass ein Prophet nicht eingedämmt traditionellen Familie. Zephanja war trineto Hiskias, der auch König von Juda Dies wird den freien Zugang zu der königlichen Regierung als auch in anderen Teilen der Gesellschaft zu gewährleisten.
3. Struktur und Botschaft. Die Medien der Propheten waren göttliche Orakel Wort und Bild. Die Wortführer der Ewigen machen dies deutlich im Prolog seiner Bücher (Zephanja 1.1a). Die poetischen Stil herrscht im ganzen Buch Zephanjas. Kündigt das erste Urteil gegen die Völker der Erde, darunter Judah (Sofonias1.1-2.3): Das Orakel ist in drei Teile gegliedert. Die zweite gibt an, dass die Menschen insgesamt Urteil - Philister, Moab, Ammon, Äthiopien und Assyrien (Zephanja 2.4-15). Der dritte Teil beschäftigt sich mit der Bestrafung von Jerusalem und die Wiederherstellung der Treue (Zephanja 3,1-20). Das Thema der "Tag des Herrn" nimmt das göttliche Orakel.
II. DAS URTEIL ZU KOMMEN
1. Die ganze Erde wird verbraucht (Zephanja 1,2) werden. Nach der Flut, versprach Gott nie um die Erde mit Wasser (Genesis 9,11-16) zu zerstören. Seitdem ist die prophetische Wort kommende Gericht durch die Zerstörung durch Feuer (; 3,8; Joel 2,3, 2 Petrus 3:7, Offenbarung 16.08 Zephanja 1,18) angekündigt. Die Aussage "völlig verbrauchen alles auf dem Antlitz der Erde" (Sofonias1.2) bezieht sich auf die globale Tragödie nach Zephanja 3:6-8. Beachten Sie, dass der Begriff "Erde" ist auch in der Ankündigung der Tragödie der Flut (Genesis 6,7; 7,4) verwendet.
2. Die Sprache der Zephanja. Hyperbole ist eine Redensart, die in ihrer Bedeutung geben eine Überbetonung besteht. Sie scheint jedoch in der Bibel, und deshalb einige Aussteller Alten Testament befürworten die Verwendung eines hyperbolischen Sprache für das Buch Zephanja. Sie halten zu stark eine Beschreibung der natürlichen Zerstörung der Vögel, Fische, Tiere, Menschen, Nationen und Städten (Zephanja 1.3, 3.6).
3. Ausführliche Beschreibung. Es ist wahr, dass in der Bibel gibt es die Verwendung der Übertreibung (Matthäus 11.23, 00.19 John ...). Aber ist hier nicht der Fall in Zefanja! Die Bezeichnung "Menschen und Tiere verbrauchen die Vögel des Himmels und die Fische des Meeres" (Zephanja 1.03) stellt die Rückseite der Schöpfung in Genesis 1,20-26 aufgezeichnet. Es entspricht der allgemeinen Zerstörung und Schöpfung wörtlich (Offenbarung 16,1-21). Die Flut, zum Beispiel, war buchstäblich und global, aber Noahs Familie wurde gerettet (1. Petrus 3,20), sowie die Kinder Israel wurden die Plagen von Ägypten (Exodus 09.04; 10.23, Numeri 3,13) verschont.
III. ZIEL DER BUCH
1. Synkretismus der Priester. Der Ausdruck "quemarins mit Priestern" (Zephanja 1,4) zeigt auf den Synkretismus der Religion Israels mit dem Heidentum. "Quemarins" ist der Plural des hebräischen komer verwendet, um "heidnischen Priesters" und erscheint nur drei Mal im Alten Testament (2. Könige 23,5; Hosea 10,5). Obwohl die Herkunft levitischen Priester wurden in heidnischen religiösen Synkretismus beteiligt.
2. Synkretismus der Menschen. Sabeísmo ist die Praxis der heidnischen Sabians und die Leute von der Königin von Saba. Seine Verehrung wurde in der Praxis der Wahrsagerei und Astrologie summiert. Judah engagierte sich in dieser Art des Heidentums (2. Könige 23,5; 8,2 Jeremia 19,13). Malcam oder Milkom (ARA und TB) oder Moloch (NIV), war die nationale Gott der Ammoniten (1 Kön 11,5-7). Zephanja prangerte die Menschen zur Anbetung Jehovas in einer gemeinsamen Zeremonie mit diesem ekelhaften Gottheit (Zephanja 1:5.) Dies verdeutlicht die Realität des Rituals Synkretismus unter den Auserwählten.
3. Die Modeerscheinung der Menschen und die Gewalt der Fürsten. Es war nichts falsch mit jemandem das Tragen von Kleidung aus dem Ausland. Das Problem der "fremden Gewand" (Zephanja 1,8) war das religiöse Engagement solcher Kleidung mit dem Heidentum (2. Könige 10,22). Die Fürsten von Juda, wahrscheinlich Söhne Manasse und Amon (weil Josiah noch sehr jung war, um Kinder in diesem Alter haben), wird schwer, weil der Gewalt und Betrug (Zephanja 1,9) bestraft werden. Das Ziel ist es, die göttliche Strafe Baalismus, Synkretismus, Weissagung Praktiken und soziale Ungerechtigkeit auszurotten.
IV. "Der Tag des Herrn"
1. Biblischen Sinne. Das hebräische Wort für "Tag" ist yom, das "Tag" sein kann, im wörtlichen Sinne (Job 3,3) oder Zeit (Genesis 2,4). Somit ist "der Tag des Herrn" (Zephanja 1,7) oder ähnliche Ausdrucksweise "Tag des HERRN Zorn" (Zephanja 2:2-3) und "jenem Tag" (Zephanja 1,10), geben Sie den Zeitraum von Gott für Abrechnung vorbehalten mit allen Bewohnern der Erde (Jesaja 13.6,9; Hesekiel 13.05; Joel 1,15; 2.1). Dieser Zeitraum wird auch als die Große Trübsal (Offenbarung 7,14). Das Urteil von Juda und die umliegenden Nationen ist die Vorahnung des kommenden Urteils.
2. Das Opfer und Ihre Gäste. Die Prophezeiung sagt, dass Jehova (Zephanja 1,7) "ein Schlachtopfer zubereitet, hat er seinen Gästen bieten." Hier wird dieser Satz ein "Opfer", eine Metapher von den Propheten verwendet, um das Urteil geben (; Jeremia 46:10, Hesekiel 39,17-20 Jesaja 34:6) genannt. Das hebräische Wort für "heilig" ist qadash, deren Grundidee es ist, "zu trennen, entfernen Sie die gemeinsame Nutzung" (Levitikus 10,10). So wurden die Babylonier von Gott für die Ausführung der göttlichen Zorn über das Volk von Juda (Sofonias.10) getrennt.
FAZIT
Das kommende Gericht ist nicht Einweg. Die Propheten behandelten ihn, und dem Herrn Jesus Christus und seine Apostel. Hier ist eine Warnung an die Promotoren von Wohlstand Theologie (Philipper 3,19-21). Leider unter vielen Christen, die eschatologische Fragen Ursache für Spott und Gelächter. Doch Gott lässt sich nicht spotten. Ihr Urteil ist richtig und wahr und wird auf allen ihnen Übeltäter kommen.
Der Friede von Jesus Christus
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
텍스트 참조 : 스바냐 1.1-10
소개
우리는 스바냐의 오라클을 공부합니다. 그는 하나님의 유다에 대한 심판과 이방인의 대담함에 의해 의미합니다. 선지자는 온 땅의 주민이 저지른 죄에 대한 하나님의 반응으로 설명하는 보편적 인 판단을 발표했다. 스바냐는, 그러나, 복구의 종말론 적 관점에서 하나님의 심판을 접근한다.
I. 스바냐의 책
1. 역사적 맥락. 스바냐 (스바냐 1. 1) "요시야 아몬의 아들 유다 왕의 일"자신의 사역을 행사. 요시야는 그의 통치 (왕하 22시 3분)의 "는 18 년의"유다의 왕의 종교 개혁 621 BC에서 일어났다 기원전 640과 609 사이에 군림. 때 개혁, 예레미야는 5 년 전에 선지자의 직분을 개최했다. 그것의 요시야 (렘 1시 2분) "[...] 통치 제 13 년"그를 불렀다. 이 기간은 그것은 은퇴, 왕이 선지자에 의해 격려되었다, 가능성이 627 BC에 해당합니다. 유다 개혁 이전의 시간으로 내부 증거 포인트, 왕 므낫세와 아몬 (열왕기하 21.16-24)의 월권을 규탄.
2. 족보. 그것은 선지자의 책에 아버지의 이름을 언급하는 것이 일반적입니다. 이사야, 예레미야, 에스겔, 호세아, 요엘과 요나는,이 정보를 가져옵니다. 스바냐는, 그러나, 족보 설명 : "Cushi의 스바냐의 아들 그다랴의 아들 아마랴의 아들 히스기야의 아들"(스바냐 1:1). 아버지의 이름을 인용만큼 사회적 지위 또는 권한 부여를 상속 할 권리를 설립했다. 아버지의 부재는 선지자가 전통적인 가족을 막아야하지 않습니다 보여줍니다. 스바냐는 유다의 왕이 무료 왕립 정부에 대한 접근뿐만 아니라 사회의 다른 세그먼트를 보장합니다 또한 있었다 히스기야의 trineto이었다.
3. 구조 및 메시지. 선지자의 매체는 하나님의 선지자의 말씀과 비전이었다. 영원의 대변인은 그의 책의 서문 (스바냐 1.1A)이 명확합니다. 시적 스타일은 스바냐의 책을 통해 우선합니다. 땅의 나라에 처음 발표 판단, 유다 (Sofonias1.1-2.3)를 포함 : 오라클은 세 가지 주요 부분으로 구성되어있다. 두 번째는 지정 사람들 전체 판정 - 블레셋, 모압, 암몬, 에티오피아, 앗수르 (스바냐 2.4-15). 예루살렘의 처벌 및 나머지 충실의 회복 (스바냐 3.1-20)와 세 번째 부분을 다룬다. "주님의 날"의 주제는 하나님의 신탁을 차지합니다.
II. 올 심판
1. 지구 전체가 (스바냐 1시 2분) 소비됩니다. 홍수 후에 하나님은 물 (창 9.11-16) 지구를 파괴 결코 약속했다. 그 이후로, 예언의 말씀 심판이 오는 불 (, 3.8, 조엘 2.3, 벧후 3:7 요한 계시록 16시 8분 스바냐 1시 18분)에 의해 파괴에 의해 발표했다. 문 "완전히 지구의 얼굴에 다 소모"(Sofonias1.2)는 스바냐 3:6-8에 언급 된 글로벌 비극을 의미합니다. 용어 "지구가"는 홍수의 비극 (; 7.4 창 6시 7분)의 발표에 사용되어 있습니다.
2. 스바냐의 언어. 과장은 지나친 강조에 의미를 부여에 구성되어 언론의 모습입니다. 그녀는 그러나, 성경에 나타납니다, 따라서 일부 전시 구약 옹호 스바냐의 책 쌍곡선 언어의 사용. 그들은 새, 물고기, 동물, 인간, 국가와 도시 (스바냐 1.3, 3.6)의 자연 파괴의 너무 강한 기술을 고려하십시오.
3. 설명 상세한. 그것은 성경에 과장 (마태 복음 11:23, 요한 복음 12:19 ~)의 사용이 있다는 것을 사실이다. 그러나 경우 스바냐 여기에 없습니다! 설명 "사람과 동물은 하늘의 닭을 소비하고, 바다의 물고기"(스바냐 1:3) 창세기 1.20-26에 기록 된 창조의 반대를 나타냅니다. 그것은 보편적 인 파괴와 리터럴 생성 (계 16.1-21)에 해당합니다. 홍수 예를 들어, 문자 그대로 글로벌했지만, 노아의 가족 (1 베드로 3시 20분) 저장된뿐만 아니라, 이스라엘의 아이들이 이집트의 재앙 (출 9시 4분, 10시 23분, 수 3:13) 절약 하였다.
III. 이 책의 목적
1. 사제의 혼합주의. (스바냐 1시 4분) 표현 "사제와 quemarins는"이교도 이스라엘의 종교 혼합주의를 가리 킵니다. "Quemarins"는 "이교도 제사장"으로 사용 된 히브리어 komer의 복수형이며, 구약 성경 (왕하 23.5, 호 10시 5분)에서만 세 번 나타납니다. 원래 레위 제사장은 이교도 종교 혼합주의에 참여했지만.
2. 사람들의 혼합주의. Sabeísmo는 이교도 Sabians의 연습과 시바의 여왕의 사람입니다. 그의 예배는 점과 점성술의 연습에 요약 하였다. 유다는 이교 (; 8.2 예레미야, 19시 13분 열왕기하 23.5) 이런 종류의에 참여했다. Malcam 또는 밀곰 (ARA와 TB) 또는 몰렉 (NIV)은 암몬의 국가 신 (왕상 11.5-7)이었다. 스바냐는이 역겨운 신성 (스바냐 1시 5분)와 공동 의식 예배 여호와 사람들을 비난. 이 선택한 사람들의 의식 혼합주의의 현실을 예시.
3. 사람과 왕자의 폭력의 유행. 해외에서 사람이 착용하는 의류에 아무 문제가 없었다. "이상한 복장"(스바냐 1시 8분)의 문제는 이교 (열왕기하 10시 22분)와 같은 의류의 종교적 헌신했다. 유다의 방백, 므낫세와 아몬의 아마 아들은 (요시야는 그 나이에 아이가 매우 어린 때문에), 심각하기 때문에 폭력과기만 (스바냐 1시 9분)의 처벌됩니다. 목적은 하나님의 처벌 Baalism, 제설, 점 관행과 사회적 불의를 퇴치하는 것입니다.
IV. "여호와의 날"
1. 성경의 의미. "일"에 대한 히브리어 단어는 문자 그대로의 의미 (욥 3시 3분) 또는 시간 (창세기 2시 4분)의 "날"이 될 수 욤이다. 따라서, (스바냐 1시 7분) 또는 (스바냐 2:2) 유사한 어법 "여호와의 분노의 날"과 "그 날"(스바냐 1시 10분) "여호와의 날"은 계산을 위해 하나님에 의해 예약 된 시간을 나타냅니다 땅의 모든 주민 (에스겔 13시 5분, 요엘 1:15 2.1 사 13.6,9)와 함께. 이 기간은 또한 대 환난 (요한 계시록 7시 14분)이라고합니다. 유다와 주변 국가의 판단은 심판이 오는의 예시입니다.
2. 희생과 당신의 손님. 예언은 여호와가 말한다 (스바냐 1시 7분) "희생을 준비, 그는 손님을 입찰 느니라." 여기,이 문장은 "희생"(예레미야 46:10, 에스겔 39.17-20 이사야 34:6) 심판을 나타 내기 위해 선지자에 의해 사용되는 은유라고합니다. "거룩한"에 대한 히브리어 단어는 그의 기본적인 생각 (레 10시 10분) "분리, 일반적인 사용을 제거"하는 것입니다 qadash입니다. 따라서, 바벨론이 유다 (Sofonias.10)의 백성들에게 하나님의 진노의 실행을 위해 하나님에 의해 분리되었다.
결론
다가오는 심판은 처분 대상이되지 않습니다. 선지자는 그를 취급하고, 주 예수 그리스도와 그의 사도. 여기에 번영 신학 (빌 3:19-21)의 발기인에 대한 경고입니다. 불행히도, 많은 그리스도인들, 종말론 문제 조롱과 웃음에 대한 원인입니다. 그러나 하나님은 조롱하지 않습니다. 당신의 판단은 옳고 사실이고 그들 모두가 작업 죄악에 올 것이다.
예수 그리스도의 평화
목사 Marcio 시릴
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
Teks verwysing: Sefánja 1,1-10
INLEIDING
Ons sal die binneste vertrek van Sefánja. Hy staan by die vrymoedigheid van Goddelike oordeel oor Juda en die nasies. Die profeet kondig die universele oordeel beskryf as God se reaksie op die sondes wat gepleeg is deur die inwoners van die hele aarde. Sefánja egter nader aan die Goddelike uitspraak in die eskatologiese perspektief van herstel.
I. Die boek van Sefanja
1. Historiese konteks. Sefánja uitgeoefen sy bediening "in die dae van Josía, die seun van Amon, die koning van Juda" (Sefanja 1. 1). Josia koning tussen 640 en 609 vC Die godsdienstige hervorming van die koning van Juda plaasgevind het in 621 vC, "In die agttiende jaar" van sy regering (2 Konings 22:03). Wanneer het die hervorming, Jeremia gehou om die amp van profeet vyf jaar gelede. Sy het hom "in die dertiende jaar van die [...] regering" van Josia (Jeremia 01:02). Hierdie tydperk stem ooreen met 627 vC Dit is moontlik dat, in die aftree, het die koning is bemoedig deur die profete. Interne getuienis dui op 'n tyd van pre-hervorming in Juda, aan die kaak die vergrype van die konings Manasse en Amon (2 Konings 21,16-24).
2. Genealogie. Dit is algemeen om die vaderlike naam te noem in die boeke van die profete. Jesaja, Jeremia, Esegiël, Hosea, Joël en Jonah, bring hierdie inligting. Sefánja, maar beskryf die geslagsregister: "Sefanja seun van Kusi, die seun van Gedálja, die seun van Amárja, die seun van Hiskia" (Sefanja 1:01). Die aanhaling van die naam van die Vader het die reg om soveel sosiale status of bemagtiging te besit. Die afwesigheid van vaderskap bewys dat 'n profeet nie gespruit tradisionele familie. Sefánja was trineto van Hiskia, wat ook die koning van Juda Dit sal gratis toegang tot die koninklike regering, sowel as in ander segmente van die samelewing waarborg.
3. Struktuur en boodskap. Die media van die profete was Goddelike woorde woord en visie. Die woordvoerders van die ewige maak dit duidelik in die voorwoord van sy boeke (Sefanja 1.1a). Die poëtiese styl heers regdeur die boek Sefanja. Die binneste is georganiseer in drie dele: die eerste kondig oordeel oor die nasies van die aarde, insluitende Juda (Sofonias1.1-2.3). Die tweede bepaal dat mense algehele uitspraak - land van die Filistyne, Moab, Ammon, Ethiopië, en Assirië (Sefanja 2,4-15). Die derde deel handel oor die straf van Jerusalem en die herstel van die oorblywende getrou (Sefanja 3,1-20). Die tema van die "Here se Dag" beslaan die goddelike uitspraak.
II. DIE toekomstige oordeel
1. Die hele aarde sal verteer word (Sefanja 1:02). Na die vloed, het God belowe om nooit die aarde te verwoes met water (Genesis 9,11-16). Sedertdien het die profetiese woord komende oordeel aangekondig deur die vernietiging deur vuur (Sefanja 1:18; 3,8; Joel 2,3, 2 Petrus 3:7, Openbaring 16:8). Die stelling "heeltemal vernietig alles op die gesig van die aarde" (Sofonias1.2) verwys na die globale tragedie in Sefanja 3:6-8. Let daarop dat die term "aarde" word ook gebruik in die aankondiging van die tragedie van die vloed (Gen. 6:07; 7.4).
2. Die taal van Sefánja. Hiperbool is 'n figuur van spraak wat bestaan in die gee van die belang daarvan 'n oorbeklemtoning. Sy het, egter, verskyn in die Bybel, en dus 'n paar uitstallers Ou Testament advokaat die gebruik van 'n hiperboliese taal na die boek van Sefanja. Hulle beskou te sterk 'n beskrywing van die natuurlike vernietiging van voëls, visse, diere, mense, nasies en stede (Sefanja 1,3, 3,6).
3. Gedetailleerde beskrywing. Dit is waar dat daar in die Bybel is die gebruik van 'n hiperbool (Matthew 11:23, Johannes 00:19 ...). Maar dit is nie die geval hier in Sefánja! Die beskrywing "mense en diere wegraap die voëls van die hemel en die visse van die see" (Sefanja 1:03) verteenwoordig die omgekeerde van die skepping aangeteken in Genesis 1,20-26. Dit stem ooreen met die universele vernietiging en letterlike skepping (Openbaring 16,1-21). Die vloed, byvoorbeeld, was letterlik en globale, maar Noag se familie was gered (1 Petrus 3:20), sowel as die kinders van Israel was gespaar die plae van Egipte (Eksodus 09:04; 10:23, Numeri 03:13).
III. DOEL VAN DIE BOEK
1. Sinkretisme van priesters. Die uitdrukking "quemarins met priesters" (Sefanja 1:04) wys na die sinkretisme van Israel se godsdiens met die heidendom. "Quemarins" is die meervoud van die Hebreeuse komer gebruik om "heidense priester" en verskyn slegs drie keer in die Ou Testament (2 Konings 23.5; Hosea 10:05). Alhoewel die oorsprong Levitiese priesters betrokke was in heidense godsdienstige sinkretisme.
2. Sinkretisme van die mense. Sabeísmo is die praktyk van die heidense Sabians en die mense van die koningin van Skeba. Sy aanbidding is opgesom in die praktyk van waarsêery en astrologie. Juda betrokke geraak het in hierdie soort van die heidendom (2 Konings 23.5; 8,2 Jeremia 19:13). Malkam of Milkom (ARA en TB), of Molech (NV), was die nasionale god van die Ammoniete (1 Konings 11,5-7). Sefánja veroordeel die mense om te aanbid die HERE in 'n gesamentlike seremonie met hierdie walglike god (Sefanja 1:5). Dit voorbeeld van die werklikheid van die ritueel sinkretisme tussen die uitverkore volk.
3. Die gier van die mense en die geweld van die vorste. Daar was niks verkeerd met iemand om klere te dra uit die buiteland. Die probleem van die "vreemde gewaad" (Sefanja 1:08) was die godsdienstige verbintenis van sulke klere met die heidendom (2 Konings 10:22). Die vorste van Juda nie, waarskynlik seuns van Manasse en Amon (omdat Josia was baie jong kinders te hê op daardie ouderdom), swaar gestraf sal as gevolg van geweld en bedrog (Sefanja 1:9). Die doel is om die Goddelike straf Baalism, sinkretisme, waarsêery praktyke en sosiale onreg uit te wis.
IV. "Die dag van die Here"
1. Bybelse betekenis. Die Hebreeuse woord vir "dag" is yom, wat "dag" te wees in die letterlike sin (Job 03:03) of die tyd (Gen. 2:04). Dus, "die dag van die HERE" (Sefanja 1:07) of 'n soortgelyke woordkeus "dag van die Here se woede" (Sefanja 2:2-3) en dat "die dag" (Sefanja 1:10), dui die tydperk voorbehou deur God vir afrekening met al die inwoners van die aarde (Jesaja 13.6,9; Ezekiel 13:05; Joël 1:15; 2.1). Hierdie tydperk is ook bekend as die Groot Verdrukking (Openbaring 07:14). Die uitspraak van Juda en die omliggende nasies is die skaduwee van die komende oordeel.
2. Die slagoffer en jou gaste. Die profesie sê dat die HERE "'n offer berei, het hy poging om sy gaste" (Sefanja 1:07). Hier is hierdie sin 'n "slagoffer", 'n metafoor wat gebruik word deur die profete het die reg om aan te dui (Jesaja 34:6; Jeremia 46:10, Ezekiel 39,17-20). Die Hebreeuse woord vir "heilig" is qadash, wie se basiese idee is om te "skei, verwyder die algemeen gebruik word" (Lev 10:10). So, was die Babiloniërs geskei deur God vir die uitvoering van die toorn oor die mense van Juda (Sofonias.10).
GEVOLGTREKKING
Die komende oordeel is nie onderhewig besteebare. Die profete behandel het, en die Here Jesus Christus en sy apostels. Hier is 'n waarskuwing aan die promotors van voorspoed teologie (Filippense 3:19-21). Ongelukkig, onder baie Christene, die eskatologiese kwessies is oorsaak vir bespotting en lag. God is egter nie bespot nie. Jou uitspraak is reg en waar is en sal kom oor almal wat ongeregtigheid werk.
Die vrede van Jesus Christus
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
Текстовую ссылку: Софония 1.1-10
ВВЕДЕНИЕ
Мы будем изучать Oracle Софонии. Он стоит у смелость Божественный суд на Иудею и язычниками. Пророк объявляет универсальные суждения, как реакция Бога грехов, совершенных жителями всей земли. Софония, однако, приближается к божественным судом в эсхатологической перспективе восстановления.
I. Книга Софонии
1. Исторический контекст. Софония осуществлял свое служение "во дни Иосии, сына Амона, царя Иудейского" (Софонии 1. 1). Иосия царствовал между 640 и 609 г. до н.э. религиозная реформа царя Иудейского состоялись в 621 г. до н.э., "В восемнадцатый год" своего правления (2 Цар 22:03). Когда реформы, Иеремия занимал должность пророка пять лет назад. Ее называли его "в тринадцатом году [...] царствования» Иосии (Иер. 1:2). Этот период соответствует 627 г. до н.э. Не исключено, что, в отставку, король был воодушевлен этим пророкам. Внутренние свидетельства указывают на время дореформенных в Иудее, осуждая эксцессов цари Манассия и Амон (2 Цар 21.16-24).
2. Генеалогии. Как правило, чтобы упомянуть отцовской имя в книгах пророков. Исаия, Иеремия, Иезекииль, Осия, Иоиль и Иона, довести эту информацию. Софония, однако, описывает генеалогию: "Софония сыну Хусия, сыну Годолии, сыну Амарию, сын Езекии" (Софония 1:1). Упоминание имени отца установлено право наследования столько социального статуса или полномочий. Отсутствие отцовства показывает, что пророк не обусловлено традиционной семьи. Софония был trineto Езекии, который также был царем Иудейским Это обеспечит свободный доступ к королевской власти, а также в других слоях общества.
3. Структура и сообщения. СМИ пророки божественного слова оракулы и видения. Представители Вечного пояснить это в прологе из его книг (Софония 1.1a). Поэтический стиль преобладает на протяжении всей книги Софонии. Oracle состоит из трех основных частей: первое решение объявляет против народов земли, в том числе Иуды (Sofonias1.1-2.3). Вторая указывает, что людям общее суждение - Филистимскою, Моав, Аммон, Эфиопия, и Ассирии (Софония 2.4-15). Третья часть посвящена наказания Иерусалима и восстановление оставаясь верными (Софония 3.1-20). Тема "День Господень" занимает божественного оракула.
II. О будущем суде
1. Вся земля будет потребляться (Софония 1:2). После потопа Бог обещал никогда не уничтожит землю водой (Бытие 9.11-16). С тех пор, пророческое слово грядущего суда объявленный разрушения на огонь (Софонии 1:18; 3,8; 2,3 Джоэл, 2 Петра 3:07, Откровение 16:8). В заявлении "полностью потребляют все на лице земли» (Sofonias1.2) относится к глобальной трагедии, упомянутые в Софония 3:6-8. Отметим, что термин "земля" также используется в объявлении о трагедии потопа (Бытие 6:07; 7.4).
2. Языком Софонии. Гипербола представляет собой фигуру речи, которая состоит в предоставлении своей значимости чрезмерный акцент. Она, однако, появляется в Библии, и, следовательно, некоторые экспоненты Старый Завет адвокат использование гиперболического языка к книге Софонии. Они считают слишком сильное описание естественной гибели птиц, рыб, животных, людей, народов и городов (Софония 1.3, 3.6).
3. Подробное описание. Это правда, что в Библии есть использование гиперболы (Матфея 11:23, Иоанна 12:19 ...). Но дело не в этом здесь, в Софония! Описание "людей и животных, истреблю птиц небесных и рыб морских" (Софонии 1:03) представляет собой обратную творения в Книге Бытия 1.20-26. Это соответствует всеобщего разрушения и буквальное создание (Откровение 16.1-21). Наводнения, например, в буквальном и глобальные, но семья Ноя был спасен (1 Петра 3:20), а также сыны Израилевы были избавлены казней египетских (Исх. 9:04; 10:23, Числа 3:13).
III. Цель книги
1. Синкретизм священников. Выражение "quemarins со священниками" (Софонии 1:04) указывает на синкретизм религии Израиля с язычеством. "Quemarins" это множественное число от еврейского Komer использованы для "жрецов" и, кажется, только три раза в Ветхом Завете (2 Цар 23.5; Осия 10:05). Хотя происхождение священники-левиты были вовлечены в языческие религиозного синкретизма.
2. Синкретизм народа. Sabeísmo является практика языческих Sabians и народа царицей Савской. Его поклонения были подведены итоги в практике гаданий и астрологии. Иуда стал участвовать в этом виде язычество (2 Цар 23,5; 8,2 Иеремия 19:13). Малхом или Milcom (АРА и туберкулеза) или Молоху (NIV), является национальным богом аммонитян (1 Цар 11.5-7). Софония осудил людей для поклонения Иегове в совместной церемонии с этим отвратительным божеством (Софония 1:5). Этот пример реальности ритуала синкретизма среди избранных людей.
3. Причуда народа и насилия князей. Там не было ничего плохого в том, что кто-то носит одежду из-за рубежа. Проблема «странных одеждах" (Софония 1:8) была религиозная приверженность такой одежды с язычеством (2 Цар 10:22). Князья Иудеи, вероятно, сынов Манассии и Амона (потому что Иосия был очень молод, чтобы иметь детей в этом возрасте), будут сурово наказаны, потому что насилие и обман (Софония 1:9). Цель состоит в том, чтобы уничтожить божественное Baalism наказания, синкретизм, гадания практики и социальной несправедливости.
IV. "День Господень"
1. Библейский смысл. На иврите слово "день" Йом, которые могут быть «день» в прямом смысле (Иов 3:03) или время (Бытие 2:4). Таким образом, "день Господень" (Софонии 1:07) или аналогичный фразеологии "день гнева Господня» (Софония 2:2-3) и «в тот день» (Софония 1:10), указать период защищены от Бога для расплаты со всем живущим на земле (Ис. 13.6,9 Иез 13:05; Joel 1:15; 2.1). Этот период также называют Великой Скорби (Откровение 7:14). Решение Иуды и окружающих народов является предзнаменованием грядущего суда.
2. Жертвы и ваших гостей. Пророчестве говорится, что Иегова ", подготовленный в жертву, он, кого позвать" (Софония 1:7). Здесь это предложение называется «жертва», метафора используется пророков, чтобы указать суд (Ис. 34:6 Иер 46:10, Иезекииль 39.17-20). На иврите слово "святой" является qadash, основная идея заключается в "отдельной удалить общего пользования» (Левит 10:10). Таким образом, вавилоняне были отделены Богом для исполнения божественного гнева на народ Иудеи (Sofonias.10).
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
Грядущий суд не подлежит одноразовые. Пророки относился к нему, и Господа Иисуса Христа и Его апостолов. Здесь является предупреждением для промоутеров теология процветания (Флп. 3:19-21). К сожалению, среди многих христиан, эсхатологические вопросы являются причиной для насмешки и смех. Тем не менее, Бог поругаем не бывает. Ваше суждение правильно и истинно, и придет на всех делающих беззаконие.
Мира Иисуса Христа
Пастор Марсио Кирилла
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
مرجع متن: صفنیا 1.1-10
مقدمه
ما اوراکل صفنیا میپردازیم. او با جسارت قضاوت الهی در برابر یهودا و امتها می ایستد. پیامبر (ص) قضاوت جهانی شرح داده شده به عنوان واکنش خدا به گناهان مرتکب شده ساکنان از کل زمین را اعلام کرد. صفنیا، با این حال، روش حکم الهی در از دیدگاه فرجامخواهانه ترمیم است.
I. کتاب صفنیا
1. زمینه های تاریخی. صفنیا وزارت او "در روز یوشیا پسر آمون، پادشاه یهودا" (صفنیا 1. 1) را اعمال می کردند. یوشیا حاکم بود بین سالهای 640 و 609 قبل از میلاد اصلاحات مذهبی پادشاه یهودا در 621 سال قبل از میلاد در زمان، "در سال هجدهم سلطنت خود را (2 پادشاهان 22:03). هنگامی که اصلاحات، ارمیا پنج سال پیش در این دفتر از پیامبر (ص) بود. آن را "در سال سیزدهم [...] سلطنت یوشیا (ارمیا 01:02) نامیده می شود. این دوره مربوط به 627 سال قبل از میلاد این امکان وجود دارد که در دوران بازنشستگی، پادشاه توسط این پیامبران تشویق شده بود. شواهد داخلی به زمان قبل از اصلاحات در یهودا، افشاگری در مورد افراط پادشاهان منسی و آمون (2 پادشاهان 21.16-24).
2. شجره نامه. آن است که مشترک به ذکر است نام و نام پدری در کتاب پیامبران. اشعیا، ارمیا، حزقیال، هوشع، یوئیل، و یونس، آوردن این اطلاعات. صفنیا، با این حال، توصیف شجره نامه: "پسر صفنیا Cushi، پسر گدالیا، پسر Amariah، پسر حزقیا (صفنیا 1:1). استناد به نام پدر سمت راست را به ارث می برند وضعیت اجتماعی به عنوان زیاد یا توانمندسازی. فقدان پدر نشان می دهد که پیامبر (ص) اختصاص خانواده سنتی ریشه نیست. صفنیا trineto حزقیا، که او نیز بود پادشاه یهودا این دسترسی آزاد به دولت سلطنتی و همچنین در بخش های دیگر جامعه را تضمین کند.
3. ساختار و پیام. رسانه ها از پیامبران الهی کلمه وحی و چشم انداز بود. سخنگویان ابدی این را روشن در مقدمه کتاب خود (صفنیا 1.1a). سبک شاعرانه غالب در سراسر کتاب صفنیا. اولین قضاوت اعلام کرد علیه ملت ها از زمین، از جمله یهودا (Sofonias1.1 2.3): اوراکل است که به سه بخش اصلی سازمان یافته است. دوم مشخص می کند که مردم قضاوت کلی - Philistia، موآب، عمونیان، اتیوپی، و آشور (صفنیا 2.4-15). بخش سوم با مجازات اورشلیم و بازسازی باقی مانده وفادار (صفنیا 3.1-20). موضوع "روز خداوند" اشغال وحی الهی است.
دوم. قضاوت آمده است
1. کل زمین را مصرف خواهد شد (صفنیا 01:02). پس از طوفان، خدا وعده داده است که هرگز از بین بردن زمین با آب (پیدایش 9.11-16). از آن زمان به بعد، کلمه نبوی آینده قضاوت توسط تخریب توسط آتش (3.8، جوئل 2.3، 2 پیتر 03:07، مکاشفه 16:08 صفنیا 01:18) اعلام شده است. بیانیه "به طور کامل همه چیز را در چهره زمین را مصرف" (Sofonias1.2) به فاجعه ای جهانی مورد اشاره در صفنیا 3:6-8 اشاره دارد. توجه داشته باشید که مدت "زمین" است در اعلام تراژدی از سیل (پیدایش 6:07؛ 7.4) نیز استفاده می شود.
2. زبان صفنیا. مبالغه رقم بیان که شامل دادن به اهمیت آن تاکید بیش از حد است. او، با این حال، به نظر می رسد در کتاب مقدس، و به همین دلیل، برخی از غرفه داران قدیمی مدافع عهد استفاده از زبان هذلولی به کتاب صفنیا است. در نظر آنها بیش از حد قوی شرح از تخریب طبیعی پرندگان، ماهی ها، حیوانات، انسان ها، ملت ها و شهرها (صفنیا 1.3، 3.6).
3. شرح مفصل. درست است که در کتاب مقدس است که استفاده از اغراق (متی 11:23 جان 0:19 ...) وجود دارد. اما این مورد در اینجا در صفنیا! توضیحات "مردان و حیوانات مصرف مرغ و خروس از آسمان، و ماهی از دریا" (صفنیا 1:3) نشان دهنده معکوس از ایجاد ثبت شده در پیدایش 1.20-26. آن را به تخریب جهانی و ایجاد تحت اللفظی (مکاشفه 16.1-21) مربوط. سیل، به عنوان مثال، به معنای واقعی کلمه و جهانی، اما خانواده نوح نجات داد (1 پطرس 3:20)، و همچنین فرزندان اسرائیل مصائب مصر (خروج 09:04؛، ساعت 10:23 شماره 03:13) بخشوده شد.
III. هدف از این کتاب
1. اعتقاد به توحید عقاید کشیش. عبارت "quemarins با کشیش" (صفنیا 1:4) اشاره به تلفیق دین اسرائیل با الحاد است. "Quemarins" جمع عبری است komer استفاده می شود به "کشیش بت پرست" است و تنها سه بار در عهد عتیق (2 پادشاهان 23.5، هوشع 10:05) به نظر می رسد. اگر چه منشاء کشیش Levitical در تلفیق مذهبی بت پرست درگیر شدند.
2. اعتقاد به توحید عقاید مردم. Sabeísmo عمل از صابئیان بت پرست و مردم از ملکه سبا است. عبادت او در عمل پیشگویی و طالع بینی خلاصه شد. یهودا که در این نوع از الحاد (8.2، ارمیا، 19:13 2 پادشاهان 23.5) شد. یا MILCOM Malcam (ARA و TB)، یا Molech (NIV)،،، خدای ملی آمونیت (1 پادشاهان 11.5-7) بود. صفنیا مردم برای عبادت یهوه در یک مراسم مشترک با این خدای منزجر کننده (صفنیا 1:5) را محکوم کرد. این نمونه ای از واقعیت تلفیق آیین در میان مردم انتخاب شده است.
3. هوس مردم و خشونت شاهزادگان. هیچ چیز اشتباه با کسی لباس پوشیدن از خارج از کشور وجود دارد. مشکل "لباس عجیب و غریب" (صفنیا 01:08) تعهد مذهبی از چنین لباس با الحاد (2 پادشاهان 10:22). شاهزادگان یهودا، احتمالا پسران منسی و آمون (چون یوشیا بسیار جوان بود که کودکان در آن سن)، خواهد شد به دلیل خشونت و فریب (صفنیا 01:09) به شدت مجازات شوند. هدف این است که برای نابودی با الهی مجازات Baalism، تلفیق، شیوه های پیش گویی و بی عدالتی اجتماعی است.
IV. "روز خداوند"
1. معنای کتاب مقدس است. واژه عبری برای "روز" یوم، که می تواند "روز" در حس تحت اللفظی (فرصت های شغلی 03:03) و یا زمان (پیدایش 2:4) است. بنابراین، "روز خداوند" (صفنیا 01:07) یا عبارت مشابه "روز خشم خداوند" (صفنیا 2:2-3) و "آن روز" (صفنیا 1:10)، نشان می دهد که دوره های خدا برای حسابرسی محفوظ می باشد با همه ساکنان زمین (اشعیا 13.6،9، حزقیال 13:05، جوئل 01:15، 2.1). این دوره مصیبت عظیم (مکاشفه 07:14) نامیده می شود. حکم یهودا و کشورهای اطراف آن است سایهای از قضاوت آینده.
2. فداکاری و مهمانان خود را. نبوت می گوید که یهوه (صفنیا 01:07) "آماده فداکاری، او مهمانان خود پیشنهاد کرده است." در اینجا، این جمله است که به نام "قربانی"، استعاره استفاده شده توسط پیامبران برای نشان دادن قضاوت (اشعیا 34:6، 46:10 ارمیا، حزقیال 39.17-20). واژه عبری برای "مقدس" qadash، که ایده اولیه این است که "جدا، حذف استفاده مشترک" (لاویان 10:10) است. بنابراین، بابلی ها توسط خدا برای اعدام از خشم الهی بر مردم از یهودا (Sofonias.10) از هم جدا شدند.
نتیجه گیری
قضاوت آینده است نه یکبار مصرف. پیامبران او را درمان، و عیسی مسیح خداوند و رسولان او. اینجا هشدار به مروج الهیات رفاه (فیلیپیان 3:19-21) است. متاسفانه، در میان بسیاری از مسیحیان، مسائل آخرت دلیلی برای خنده و مسخره است. با این حال، خدا تمسخر نیست. قضاوت شما راست و درست است و بر روی همه آنها را که شرارت کار آمده است.
صلح از عیسی مسیح
کشیش مارسیو سیریل
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
Testo di riferimento: Sofonia 1,1-10
INTRODUZIONE
Studieremo l'oracolo di Sofonia. Si alza l'audacia del giudizio divino contro Giuda e ai pagani. Il profeta annuncia il giudizio universale descritto come reazione di Dio per i peccati commessi dagli abitanti di tutta la terra. Sofonia, però, si avvicina il giudizio divino nella prospettiva escatologica della restaurazione.
I. Il libro di Sofonia
1. Contesto storico. Sofonia esercitato il suo ministero "ai giorni di Giosia, figlio di Amon, re di Giuda" (Sofonia 1. 1). Giosia regnò tra il 640 e il 609 aC La riforma religiosa del re di Giuda, ha avuto luogo nel 621 aC, "Nel diciottesimo anno" del suo regno (2 Re 22:03). Quando ha fatto la riforma, Geremia ricoperto la carica di profeta cinque anni fa. Il suo lo chiamò "il tredicesimo anno del [...] regno" di Giosia (Geremia 01:02). Questo periodo corrisponde al 627 aC E 'possibile che, in pensione, il re era stato incoraggiato da questi profeti. Evidenze interne con un tempo di pre-riforma in Giuda, denunciando gli eccessi del re Manasse e di Amon (2 Re 21,16-24).
2. Genealogia. E 'comune di menzionare il nome paterno nei libri dei profeti. Isaia, Geremia, Ezechiele, Osea, Gioele e Giona, portare queste informazioni. Sofonia, invece, descrive la genealogia: "Sofonia figlio di Cusi, figlio di Godolia, figlio di Amaria, figlio di Ezechia" (Sofonia 1:1). La citazione del nome del padre il diritto a ereditare il più status sociale o di empowerment. L'assenza di paternità dimostra che un profeta non derivava famiglia tradizionale. Sofonia era trineto di Ezechia, che era anche re di Giuda Questo garantirà l'accesso gratuito al governo reale così come in altri settori della società.
3. Struttura e messaggio. I media dei profeti erano oracoli divini parola e visione. I portavoce della Eterna rendono chiaro nel prologo dei suoi libri (Sofonia 1.1a). Lo stile poetico prevale in tutto il libro di Sofonia. L'oracolo è organizzato in tre parti principali: la prima sentenza annuncia contro le nazioni della terra, tra cui Giuda (Sofonias1.1-2.3). La seconda specifica che le persone giudizio complessivo - Filistea, Moab, Ammon, Etiopia, e l'Assiria (Sofonia 2,4-15). La terza parte con la punizione di Gerusalemme e la restaurazione di rimanere fedeli (Sofonia 3,1-20). Il tema del "giorno del Signore", la occupa la oracolo divino.
II. LA SENTENZA DI VENIRE
1. Tutta la terra sarà consumato (Sofonia 1:02). Dopo il diluvio, Dio promise di non distruggere la terra con l'acqua (Genesi 9,11-16). Da allora, la parola profetica proveniente giudizio annunciato dal distruzione da fuoco (Sofonia 1,18; 3,8; Gioele 2,3, 2 Pietro 3:7, Apocalisse 16,8). L'affermazione "interamente consumare tutto sulla faccia della terra" (Sofonias1.2) si riferisce alla tragedia globale di cui Sofonia 3:6-8. Si noti che il termine "terra" è utilizzato anche nel bando della tragedia del diluvio (Genesi 6:07; 7,4).
2. Il linguaggio di Sofonia. Iperbole è una figura retorica che consiste nel dare al suo significato un'enfasi eccessiva. Lei, però, appare nella Bibbia, e quindi, un po 'di espositori Testamento sostengono l'uso di un linguaggio iperbolico al libro di Sofonia. Essi considerano troppo forte la descrizione della distruzione naturale di uccelli, pesci, animali, esseri umani, nazioni e città (Sofonia 1.3, 3.6).
3. Descrizione dettagliata. E 'vero che nella Bibbia non vi è l'uso di iperbole (Matteo 11:23, Giovanni 00:19 ...). Ma non è il caso qui in Sofonia! La descrizione "gli uomini e gli animali consumano gli uccelli del cielo, ei pesci del mare" (Sofonia 1:03) rappresenta l'inverso della creazione riportato in Genesi 1,20-26. Corrisponde alla distruzione universale e la creazione letterale (Apocalisse 16,1-21). L'alluvione, per esempio, era letteralmente e globale, ma la famiglia di Noè è stata salvata (1 Pietro 3:20), così come i figli di Israele furono risparmiate le piaghe d'Egitto (Esodo 09:04, 10:23, Numeri 03:13).
III. OBIETTIVO DEL LIBRO
1. Sincretismo di sacerdoti. L'espressione "quemarins con i sacerdoti" (Sofonia 1:04) punta al sincretismo della religione di Israele con il paganesimo. "Quemarins" è il plurale della Komer ebraico usato per "sacerdote pagano" e compare solo tre volte nel Vecchio Testamento (2 Re 23,5; Osea 10:05). Sebbene l'origine sacerdoti leviti sono stati coinvolti nella pagana sincretismo religioso.
2. Sincretismo del popolo. Sabeísmo è la pratica di Sabei pagani e il popolo della regina di Saba. Il suo culto è stato riassunto nella pratica della divinazione e l'astrologia. Giuda fu coinvolto in questo tipo di paganesimo (2 Re 23,5; 8.2 Geremia 19:13). Malcam o Milcom (ARA e TB), o Moloc (NIV), era il dio nazionale degli Ammoniti (1 Re 11,5-7). Sofonia denunciato il popolo per adorare Geova in una cerimonia congiunta con questa divinità disgustoso (Sofonia 1:05). Questo esemplifica la realtà di sincretismo rituale tra il popolo eletto.
3. La moda del popolo e la violenza dei principi. Non c'era niente di sbagliato con qualcuno che indossa abiti dall'estero. Il problema della "strana veste" (Sofonia 1:08) è stato l'impegno religioso di tale abbigliamento con il paganesimo (2 Re 10:22). I capi di Giuda, probabilmente figli di Manasse e di Amon (perché Giosia era molto giovane per avere figli a quell'età), saranno severamente puniti a causa della violenza e di inganno (Sofonia 1:09). L'obiettivo è quello di sterminare la baalismo divina punizione, sincretismo, le pratiche divinatorie e l'ingiustizia sociale.
IV. "IL GIORNO DEL SIGNORE"
1. Significato biblico. La parola ebraica per "giorno" è Yom, che può essere "giorno", nel senso letterale (Giobbe 03:03) o di tempo (Genesi 2:04). Così, "il giorno del Signore" (Sofonia 1:07) o fraseologia simile "giorno dell'ira del Signore" (Sofonia 2:2-3) e "quel giorno" (Sofonia 1:10), indicare il periodo riservato da Dio per la resa dei conti con tutti gli abitanti della terra (Isaia 13.6,9, Ezechiele 13:05, Gioele 1:15; 2,1). Questo periodo è anche chiamato la Grande Tribolazione (Apocalisse 7,14). Il giudizio di Giuda e le nazioni circostanti è la prefigurazione del giudizio a venire.
2. Il sacrificio ed i vostri ospiti. La profezia dice che Geova "ha preparato un sacrificio, egli ha un'offerta suoi ospiti" (Sofonia 1:07). Ecco, questa frase è chiamato un "sacrificio", una metafora usata dai profeti per indicare il giudizio (Isaia 34:6; Geremia 46:10, Ezechiele 39,17-20). La parola ebraica per "santo" è qadash, la cui idea di base è quella di "separare, rimuovere l'uso comune" (Levitico 10:10). Così, i Babilonesi sono stati separati da Dio per l'esecuzione di collera divina sul popolo di Giuda (Sofonias.10).
CONCLUSIONE
Il giudizio futuro non è soggetto monouso. I profeti lo trattavano, e dal Signore Gesù Cristo e dei suoi apostoli. Qui è un avvertimento per i promotori della teologia della prosperità (Filippesi 3:19-21). Purtroppo, tra i tanti cristiani, le questioni escatologiche sono motivo di scherno e risate. Tuttavia, Dio non si può beffare. Il tuo giudizio è giusto e vero e arriverà su tutti gli operatori d'iniquità lavoro.
La pace di Gesù Cristo
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
Текстову посилання: Софонія 1.1-10
ВСТУП
Ми будемо вивчати Oracle Софонії. Він стоїть біля сміливість Божественний суд на Юду і язичниками. Пророк оголошує універсальні судження, як реакція Бога гріхів, здійснених жителями всієї землі. Софонія, однак, наближається до божественних судом у есхатологічної перспективі відновлення.
I. Книга Софонії
1. Історичний контекст. Софонія здійснював своє служіння "за днів Йосії, сина Амона, царя Юди" (Софонії 1. 1). Йосія царював між 640 і 609 р. до н.е. релігійна реформа царя Юди відбулися в 621 р. до н.е., "У вісімнадцятий рік" свого правління (2 Цар 22:03). Коли реформи, Єремія обіймав посаду пророка п'ять років тому. Її називали його "в тринадцятому році [...] царювання» Йосії (Єр. 1:2). Цей період відповідає 627 р. до н.е. Не виключено, що, у відставку, король був натхнений цим пророкам. Внутрішні свідчення вказують на час дореформених в Юдеї, засуджуючи ексцесів царі Манасія та Амон (2 Цар 21.16-24).
2. Генеалогії. Як правило, щоб згадати батьківській ім'я в книгах пророків. Ісая, Єремія, Єзекіїль, Осія, Йоіл і Іона, довести цю інформацію. Софонія, однак, описує генеалогію: "Софонія сина Куші, сина Гедалії, сина Амара, син Єзекії" (Софонія 1:1). Згадка імені батька встановлено право успадкування стільки соціального статусу або повноважень. Відсутність батьківства показує, що пророк не буває обумовлено традиційної сім'ї. Софонія був trineto Єзекії, який також був царем юдейським Це забезпечить вільний доступ до королівської влади, а також в інших прошарках суспільства.
3. Структура та повідомлення. ЗМІ пророки божественного слова оракули і бачення. Представники Вічного пояснити це в пролозі з його книг (Софонія 1.1a). Поетичний стиль переважає протягом всієї книги Софонії. Oracle складається з трьох основних частин: перше рішення оголошує проти народів землі, в тому числі Іуди (Sofonias1.1-2.3). Друга вказує, що людям загальне судження - Филистеєю, Моав, Аммон, Ефіопія, і Ассирії (Софонія 2.4-15). Третя частина присвячена покарання Єрусалиму і відновлення залишаючись вірними (Софонія 3.1-20). Тема "День Господній" займає божественного оракула.
II. Про майбутнє суді
1. Вся земля буде споживатися (Софонія 1:2). Після потопу Бог обіцяв ніколи не знищить землю водою (Буття 9.11-16). З тих пір, пророче слово майбутнього суду оголошений руйнування на вогонь (Софонії 1:18; 3,8; 2,3 Джоел, 2 Петра 3:07, Об'явлення 16:8). У заяві "повністю споживають все на обличчі землі» (Sofonias1.2) відноситься до глобальної трагедії, згадані в Софонія 3:6-8. Зазначимо, що термін "земля" також використовується в оголошенні про трагедію потопу (Буття 6:07; 7.4).
2. Мовою Софонії. Гіпербола являє собою фігуру мови, яка полягає в наданні своєї значущості надмірний акцент. Вона, однак, з'являється в Біблії, і, отже, деякі експоненти Старий Завіт адвокат використання гіперболічного мови до книги Софонії. Вони вважають його дуже сильне опис природної загибелі птахів, риб, тварин, людей, народів і міст (Софонія 1.3, 3.6).
3. Детальний опис. Це правда, що в Біблії є використання гіперболи (Матвія 11:23, Іоанна 12:19 ...). Але справа не в цьому тут, у Софонія! Опис "людей і тварин, заберу птаство небесне і риби морські" (Софонії 1:03) являє собою зворотну творіння в Книзі Буття 1.20-26. Це відповідає загального руйнування і буквальне створення (Об'явлення 16.1-21). Повені, наприклад, в буквальному і глобальні, але сім'я Ноя був врятований (1 Петра 3:20), а також сини Ізраїлеві були позбавлені страт єгипетських (Вих. 9:04; 10:23, Числа 3:13).
III. Мета книги
1. Синкретизм священиків. Вираз "quemarins зі священиками" (Софонії 1:04) вказує на синкретизм релігії Ізраїлю з язичництвом. "Quemarins" це множина від єврейського Komer використані для "жерців" і, здається, тільки три рази в Старому Завіті (2 Цар 23.5; Осії 10:05). Хоча походження священики-Левити були залучені в язичницькі релігійного синкретизму.
2. Синкретизм народу. Sabeísmo є практика язичницьких Sabians і народу царицею Савської. Його поклоніння були підведені підсумки в практиці ворожінь і астрології. Юда став брати участь в цьому виді язичництво (2 Цар 23,5; 8,2 Єремія 19:13). Мілком або Milcom (АРА та туберкульозу) або Молоху (NIV), є національним богом синів (1 Цар 11.5-7). Софонія засудив людей для поклоніння Єгові у спільній церемонії з цим огидним божеством (Софонія 1:5). Цей приклад реальності ритуалу синкретизму серед обраних людей.
3. Причуда народу і насильства князів. Там не було нічого поганого в тому, що хтось носить одяг з-за кордону. Проблема «дивних одежах" (Софонія 1:8) була релігійна прихильність такого одягу з язичництвом (2 Цар 10:22). Князів Юди, ймовірно, синів Манасії та Амона (бо Йосія був дуже молодий, щоб мати дітей у цьому віці), будуть суворо покарані, тому що насильство і обман (Софонія 1:9). Мета полягає в тому, щоб знищити божественне Baalism покарання, синкретизм, ворожіння практики та соціальної несправедливості.
IV. "День Господній"
1. Біблійний зміст. На івриті слово "день" Йом, які можуть бути «день» у прямому сенсі (Іов 3:03) або час (Буття 2:4). Таким чином, "день Господній" (Софонії 1:07) або аналогічний фразеології "день гніву Господнього» (Софонія 2:2-3) і «в той день» (Софонія 1:10), вказати період захищені від Бога для розплати з усім мешканцям землі (Іс. 13.6,9 Єз 13:05; Joel 1:15; 2.1). Цей період також називають Великої Скорботи (Об'явлення 7:14). Рішення Іуди і навколишніх народів є ознакою майбутнього суду.
2. Жертви і ваших гостей. Пророцтві говориться, що Єгова ", підготовлений в жертву, він, кого покликати" (Софонія 1:7). Тут це пропозиція називається «жертва», метафора використовується пророків, щоб вказати суд (Іс. 34:6 Єр 46:10, Єзекіїля 39.17-20). На івриті слово "святий" є qadash, основна ідея полягає в "окремій видалити загального користування» (Левит 10:10). Таким чином, вавілоняни були відокремлені Богом для виконання божественного гніву на народ Іудеї (Sofonias.10).
ВИСНОВОК
Грядущий суд не підлягає одноразові. Пророки ставився до нього, і Господа Ісуса Христа і Його апостолів. Тут є попередженням для промоутерів теологія процвітання (Флп. 3:19-21). На жаль, серед багатьох християн, есхатологічні питання є причиною для глузування та сміх. Проте, Бог осміяний бути не може. Ваше судження правильно і істинно, і прийде на всіх, що чинять беззаконня.
Миру Ісуса Христа
Пастор Марсіо Кирила
Pastor Marcio Cirilo
_________________________________________________
.jpg)
.jpg)
Nenhum comentário:
Postar um comentário